Сонячний Птах

22
18
20
22
24
26
28
30

Легіон зупинився після того, як споночіло, воїни поїли зготовленого холодного м’яса та коржиків, які вони переносили у своїх торбинах, тоді як переносники вина ходили між рядами, наповнюючи чаші.

– Поглянь-но.

Гай доторкнувся до плеча Ланнона й показав на північні пагорби. Небо світилося так, наче місяць сходив із протилежного боку. То був відсвіт від тисяч вогнів, на яких готували їжу.

– Багатий урожай, – кивнув головою Ланнон. – Точно так, як напророкувала відьма.

Гай ніяково здригнувся на згадку про Таніт, але промовчав.

– Її слова стривожили мене, я не спав багато ночей, обмірковуючи їх. – Ланнон витер жирні пальці та губи, перш ніж потягся до чаші з вином. – Вона проповідувала смерть і темряву, і зраду друга.

Він обполоснув собі рот вином і сплюнув на землю, перш ніж почати пити.

Гай помурмотів:

– Вона не проповідувала, величносте, вона відповідала на запитання.

Але Ланнон сказав:

– Я вважаю, що вона – зло.

– Величносте! – слабко запротестував Гай.

– Не дозволяй себе обманути гарненьким личком, Гаю.

– Вона молода, невинна, – почав Гай, але побачив, як Ланнон нахилився до нього, дивлячись гострим поглядом йому в обличчя, й замовк.

– Навіщо тобі потрібна ця відьма, мій Сонячний Пташе?

– Як дівчина, вона не означає для мене нічого. Як вона могла б щось означати, адже вона належить богині?

Гай заперечив своє кохання, а Ланнон відхилився назад і подивився на нього скептичним поглядом.

– Ти мудрий у всьому, мій друже, окрім жінок. Ти мусиш дозволити мені керувати тобою.

– Ти завжди добрий до мене, – промурмотів Гай.

– Тримайся якнайдалі від цієї дівки, Гаю. Дослухайся до поради того, хто тебе любить, вона не дасть тобі нічого, крім смутку.