Вираз його обличчя був урочистий, коли він швидко опустився навколішки перед Ланноном, і його голос, золотий і солодкий, долетів до кожного кутка в залі:
– Мій царю, я прийшов оновити свою присягу у вірності тобі. Нехай усі знають, що я шаную тебе понад усе на світі та зберігатиму тобі вірність до самої смерті й після неї.
Ланнон був вибитий із рівноваги, як і розраховував Гай. Його мозок був скаламучений від несподіванки й випитого вина. Він почав шукати слова, але, перш ніж він їх знайшов, Гай швидко підхопився на ноги.
– На знак своєї вірності я пропоную тобі подарунок.
Рукою він подав сигнал у себе за спиною, й усі голови в залі обернулися до парадного входу.
Височенна постать Тимона з’явилася на порозі зали. Раб перетнув усю довжину й зупинився біля Гая. Він подивився в обличчя Ланнона лютими задимленими очима.
Гай прошепотів:
– Униз!
І штовхнув раба-велетня ліктем у бік. Тимон повільно опустився на одне коліно й нахилив голову.
– Але ж він належить богам, – хрипко заперечив Ланнон. – Ти оголосив, що він богопозначений, жерче!
І Гай зібрав усю свою рішучість, щоб сказати брехню, вчинити блюзнірство. Попри той факт, що він уже все пояснив і богам, і Тимонові, він почувався ніяково. Гай мусив повернути собі довіру й ласку царя, й він розумів, що для цього існує лише один шлях. Ланнон був гордий. Він сам загнав себе в глухий кут і вийти з нього не міг. Гай повинен зробити пропозицію. Він попросив великого Ваала, щоб той дозволив йому знехтувати позначку на нозі раба. Він попросив про це вголос, міряючи кроками дах свого будинку в середині дня. Далекий гуркіт літнього грому став тією відповіддю, на яку сподівався Гай. Боги відповіли йому, але Гай нервував, відповідь здалася йому досить ухильною й не позбавленою певної двозначності. Для Гая також було дуже важко признатися в тому, що він помилився – це суперечило його сутності.
– Мій володарю, – сказав Гай. – Я помилився. Боги мені повідомили, що той знак на нозі – несвященний.
Ланнон витріщився на Гая. Він легенько похитав головою, так ніби не хотів вірити власним вухам.
– Ти хочеш сказати – ти віддаєш його мені без будь-яких умов? Тобто я можу порішити його негайно, якщо захочу? – Він нахилився вперед, дивлячись на Гая. – То ти віддаєш його мені, не ставлячи переді мною жодних умов?
– Я проголосив свою любов до царя, – сказав Гай і штовхнув Тимона ногою.
Могутнім і лунким басом Тимон повторив свої слова майже досконалою пунічною мовою:
– Я прийшов сюди як живий доказ цієї любові.
Ланнон відхилився назад на подушках. Він поміркував, і похмурий вираз повернувся, коли він побачив, у чому суть того, що відбувається.
– Ти намагаєшся накинути на мене ланцюги. Умови існують – вони тільки ліпше приховані, – сердито пробурчав він.
– Ні, мій володарю. Йдеться не про ланцюги, а по шовкові ниті дружби, – лагідно сказав йому Гай.
ebooksa