Сонячний Птах

22
18
20
22
24
26
28
30

Такі заборони не діяли на молодших дітей дому Барка, й вони підбігли до Гая, щільно його оточивши. Обов’язок навчати релігії дітей царського дому Гай узяв на себе добровільно, й, попри відчуження між царем і Гаєм, Ланнон не став утручатися в цю домовленість. Він не схвалив її, але й не заборонив. Гай провів учнів у добре провітрювану вітальню свого дому.

На подвір’ї одна з царських няньок зачекала, поки її підопічні пішли за верховним жерцем, перш ніж обернулася, і її очі зустрілися з очима Тимона. То була висока дівчина з дужими плечима, з довгою талією й зі спокусливими стегнами. Її ноги також були прямі й сильні, але її долоні – вузькі, рожеві й тендітні. Вона змащувала волосся й одягалася, як одягалися венді, бо належала до племені Тимона. Її взяли під час великого рейду, вона не народилася рабинею й не походила від тих смиренних залежних людей, які не знали нічого, крім життя в неволі. Вона вирізнялася нескореним духом, який не поступався духові Тимона. Її шкіра була трохи світлішою, ніж у нього, обличчя кругле, у формі місяця, ніс плескатий і широкий, губи повні й випнуті, але зуби маленькі, рівні й дуже білі, коли вона всміхалася до Тимона.

Тимон рвучко нахилив голову, подавши категоричну команду, й Селена, дівчина-рабиня, згідно кивнула. Коли Тимон покинув двір і через кухню пройшов у помешкання рабів, вона пішла за ним.

Він чекав на неї у своїй маленькій кімнатці з одним очеретяним матрацом і кількома вовняними килимками. Вона прийшла до нього без вагань і лягла, пригорнувшись до його великих твердих м’язів грудей, живота та стегон. Її круглі груди випинали крізь пурпурову туніку дому Барка, коли вона притиснулася до Тимона.

Вони наблизилися обличчям до обличчя, доторкаючись лагідно, але з великим жаданням до очей одне одного, губів і ніздрів, пригортаючись одне до одного у своїй потребі та бажанні.

– Коли я обіймаю тебе, я знову стаю царем венді, а не собакою-рабом, – прошепотів Тимон, і дівчина застогнала, притуляючись до нього у своєму коханні.

Його руки могли вибити життя з будь-якого чоловіка, але він послабив туніку дівчини й поніс її на свій матрац. Він поклав її на ложе й коли ліг на неї, то сказав:

– Ти будеш моєю першою дружиною. Моєю царицею і матір’ю моїх синів.

– Коли це буде? – запитала вона його, і її голос затремтів від емоцій, що нуртували в ній.

– Скоро, – пообіцяв він. – Тепер уже дуже скоро. Я маю те, заради чого я сюди прийшов, і я заберу тебе звідси назад за річку. Я стану найбільшим царем, якого будь-коли знали племена, й ти будеш моєю царицею.

– Я вірю тобі, – прошепотіла Селена.

– Мої царські повелителі й прекрасні дами! – Діти заверещали від радості, для них то був найвеселіший жарт, коли Гай звертався до них у такий спосіб. – Сьогодні я маю для вас особливий подарунок!

Знову вибухнув пандемоніум. Подарунки Гая завжди були чимось незвичайним.

– А що це? – запитала Імілца, затримавши дух.

– Сьогодні ввечері ви зустрінетеся з оракулом Опета, – оголосив Гай, і галас відразу вщух.

Малята не розуміли, про що йдеться, але однаково пройнялися врочистою стриманістю старших. Більші діти чули про пророчицю, їхні няньки часто погрожували покарати їх за непослух, називаючи її ім’я. А тепер, коли їм пообіцяли, що вони зустрінуться з цим міфічним створінням, атмосфера стала вкрай напруженою. Усім ввижалося, що до них підповзають якісь страхіття й привиди.

Анна заговорила за всіх, коли запитала приниженим і переляканим голосом:

– А вона нас не проковтне?

Коли Таніт прийшла, вона сіла посеред них і скинула з обличчя каптур плаща. Вона всміхнулася дітям і лагідно сказала:

– Я розповім вам одну історію. – Її усмішки та обіцянки вистачило, щоб зняти напругу, й вони попідсовувалися ближче до неї. – Це розповідь про одруження великого бога Ваала з богинею Астартою.