Ґлорія Cкотт

— Я й кажу. Хочу знати, хто продає вам тих гусей, яких ви постачаєте в «Альфу».

— А я не скажу.

— Не скажете — і грець із вами. Дуже треба! Цікаво, чому ви скипіли через таку дрібницю?

— Скипів? Мабуть, на моєму місці й ви б окропом бризкали, якби до вас так чіплялися! Я виплачую гарні гроші за хороший товар, і, здавалося б, справі кінець. Але ж ні: «Де гуси?», «У кого ви їх купили?», «Кому продали?» і «Скільки берете за ваших гусей?». Можна подумати, що на цих гусках світ клином зійшовся, коли послухаєш, який через них здійняли галас!

— Я не маю жодного стосунку до тих людей, котрі чіпляються до вас із розпитуваннями, — недбало зронив Голмс. — Не хочете говорити — ну, і біс із вами. Але я розуміюся на птахівництві й посперечався на п’ять фунтів стерлінґів, що гуску, яку я з’їв, вигодували в селі.

— Амба вашим фунтам! Бо гуска міська! — вигукнув продавець.

— Не може бути!

— А я кажу — міська!

— Нізащо не повірю!

— Може ви думаєте, що знаєтеся на птиці краще за мене, хоча я цією справою займаюся мало не з пелюшок? Кажу вам, усі гуси, продані в «Альфу», вигодувані не в селі, а в місті.

— Ви ніколи не примусите мене повірити в таку безглуз­дість.

— Хочете закластися?

— Це означало б просто відібрати у вас гроші. Не сумніваюся, що маю рацію. Але я згоден поставити соверен лише для того, щоб провчити вас за впертість.

Гендляр похмуро всміхнувся.

— Принеси мені книги, Білле, — звелів він.

Хлопчисько приніс дві книжки: одну тоненьку, а другу велику, заяложену — і поклав їх на прилавок під лампою.

— Ну, містере Самовпевнений, — озвався продавець, — я вважав, що сьогодні продав усіх гусей, але Бог привів до мене в крамницю ще одного гусака. Бачите цю книжку?

— Ну, і що ж?

— Це список тих, у кого я купую товар. Бачите? Ось тут, на цій сторінці, імена сільських постачальників, а число після кожного прізвища позначає сторінку у великій книзі, де ведуться їхні рахунки. А цю сторінку, списану червоним чорнилом, бачите? Це список моїх міських постачальників. Погляньте-но на третє прізвище. Прочитайте його вголос.

— «Місіс Окшот, Брикстон-роуд, 117, сторінка 249», — прочитав Голмс.