Хрестоносці

За хвилину він уже їхав поруч з чехом. Деякий час вони не могли розмовляти, бо дув сильний вітер і в бору стояв гучний шум, аж коли трохи вщухло, Збишко почув позад себе таку розмову:

Не заперечую, що ти був у Римі, але видно по тобі, що ти добре жлуктиш пиво, — сказав чех.

Стережись вічних мук по смерті,— відказав незнайомий,— бо ти говориш з чоловіком, який минулого великодня з найсвятішим отцем їв крашанки. І не говори мені на такому холоді про пиво, хіба що про підігріте, а коли маєш при собі баклагу з вином, то дай ковтнути разів зо два або зо три, а я тобі за те відмолю місяць перебування в чистилищі.

Але ж ти сам казав, що не висвячений, то як же ти можеш відмолити мені місяць чистилища?

Я таки не висвячений, але голова у мене голена, бо маю на це дозвіл, а до того ж вожу з собою одпусти та реліквії.

—В оцих скринях?

—В оцих скринях. А коли б ви побачили, що там є, то попадали б ниць, і не тільки ви, а й усі сосни та дикі звірі, що є в бору.

Але кмітливий і досвідчений чех підозріливо глянув на торговця індульгенціями і сказав:

—А вовки все-таки з"їли коня?

— З"їли, бо вони ж рідня дияволові, але потім луснули. Одного такого я на власні очі бачив. Якщо в тебе є вино, то дай, бо я дуже перемерз, сидячи при дорозі. Та чех вина не дав, і вони знов їхали мовчки. Нарешті продавець реліквій спитав:

Куди ви їдете?

Далеко. А поки що до Серадзя. Поїдеш з нами?

—Мушу їхати. Пересплю в стайні, а завтра, може, мені цей побожний рицар подарує коня — і поїду далі*

—Звідкіля ж ти?

—З-під прусських панів, з-під Мальборга. Почувши це, Збишко обернувся і кивнув до незнайомого, щоб той під"їхав.

—Ти з-під Мальборга? — спитав він.— Звідтіля їдеш?

—З-під Мальборга.

Але ти, мабуть, не німець, бо добре говориш нашою мовою. Як тебе звуть?

Я німець, а звуть мене Сапдерус; говорю вашою мовою тому, що народився в Торуyі, де всі люди так говорять. Потім я жив у Мальборзі, але й там те саме! Ого! Навіть брати-ченці вашу мову розуміють.

—Давно ти з Мальборга?