Хрестоносці

А Юранд вклав у піхви мізерикордію й обняв Збишка:

— Ти теж моя дитина...

Потім розійшлися, бо вже була пізня ніч, а вони кілька днів як слід не відпочивали. Проте Збишко другого дня встав на світанку, тому що справді злякався, чи не захворів, бува, Юранд, і хотів дізнатися, як старий рицар провів ніч.

Коло дверей Юрандової кімнати він зустрівся з Толімою, котрий якраз відтіль виходив.

Як там пан? Здоровий? — запитав він. Толіма приклав долоню до вуха і сказав:

Ваша милость щось сказали?

—Я питаю: як себе почуває пан? — повторив Збишко голосніше.

328

Пан поїхав.

Куди?

Не знаю. В панцері...

XXXII

На світанку, коли вже стали вирізнятися засніжені дерева, кущі та вапнякові брили, подекуди розкидані на полі, найнятий провідник, що йшов поруч з конем Юранда, сказав:

Дозвольте мені відпочити, пане рицарю, бо я аж засапався. Зараз відлига й туман, але вже. недалеко...

Доведеш мене до шляху, а потім вернешся,— відповів Юранд.

Шлях буде праворуч за ліском, аз пагорка вже побачите й замок.

Сказавши це, хлоп почав грітися, ляпаючи себе руками попід пахви, потім сів на камені, бо від тієї роботи ще більше засапався.

—А не знаєш, комтур у замку? — спитав Юранд.

—Де ж йому бути, коли він хворий? — Що ж то за хвороба?,

—Кажуть люди, що його побили польські рицарі,— відповів старий хлоп.

В голосі його відчувалося якесь незадоволення. Він був підданим хрестоносців, але його мазурське серце раділо з переваги польських рицарів.