В одному він тільки помилився — що прислав вас сюди. Чого ви маєте стерегти нас у Спихові? Встереже і старий Толіма, а там ви стали б у пригоді Збишкові, бо ви ж — сильний і кмітливий.
А хто ж вас, панянко, в разі чого, відвезе до Згожелиць?
В разі чого, ви могли б приїхати раніш за них. Замість пересилати новини кимось іншим, прислали б вами, і ви одвезли б нас до Згожелиць.
Чех поцілував її в руку і спитав схвильованим голосом:
Отже, ви на цей час залишитеся тут?
Бог, береже сироту! Залишуся тут.
І не будете нудьгувати? Що ж ви тут робитимете?
—Молитимусь богу, щоб дав Збишкові щастя, а всім вам здоров"я.
Сказавши це, вона заплакала.
Зброєносець знову схилився перед нею.
— Ви така,— сказав він,— як ангел небесний.
Ягенка втерла сльози і, взявши з собою зброєносця, пішла з ним до Юранда, щоб повідомити йому новини. Вона застала його у великій світлиці з прирученою вовчицею коло ніг, з ксьондзом Калебом, з Сецехівною і старим Толімою. Місцевий церковний служка, котрий був разом і піснярем, приграючи на лютні, співав пісню про якийсь давній бій Юранда з «розбещеними хрестоносцями», а вони, підперши голови руками, сумно й задумливо слухали його. В світлиці було ясно від місячного світла. Після душного дня настав тихий, дуже теплий вечір. Вікна були відчинені, і в місячному світлі по кімнаті кружляли хрущі, які роїлися в липах, що росли на подвір"ї. Проте в каміні жевріло кілька головешок, на яких слуга підігрівав мед, змішаний з покріпленим вином та запашним зіллям.
Пісняр, власне, служка ксьондза Калеба, саме почав нову пісню «Про щасливу сутичку»:
Їде, їде Юранд на гнідому коні...
коли увійшла Ягенка і сказала:
Слава Ісусу Христу!
На віки вічні,— відповів ксьондз Калеб, Юранд сидів на лаві, спершись руками на поручні.
Почувши голос Ягенки, він одразу обернувся до неї і привітав її, киваючи білою, як молоко, головою.
—Приїхав Збитків зброєносець із Щитна,— озвалася дівчина,— і привіз до ксьондза новини. Мацько вже не повернеться сюди, бо поїхав до князя Вітольда.
—Як то не повернеться? — запитав ксьондз Калеб. Ягенка стала розказувати все, що чула від чеха: