Він знов усміхнувся, простягнув до неї руку і, намацавши її голову, подержав якийсь час, немов благослови ляв. Він справді багато чим завдячував їй, але, видно, йому до душі була її молодість та мова, що нагадувала щебетання пташки.
І з того часу, якщо він не молився — а він робив це майже цілі дні — або не спав, то завжди шукав її коло себе, і коли її не було, сумував за її голосом і всіма способами намагався дати зрозуміти ксьондзові Калебу й Толімі, що хоче мати коло себе того чудового хлопчину.
Вона приходила до нього, бо її добре серце щиро жаліло його, а крім того, швидше минав час дожидання Мацька, який невідомо чому затримався в Щитні.
Він мав повернутися за три дні, а тимчасом минув четвертий і п"ятий. Шостого дня надвечір Ягенка хотіла вже просити Толіму, щоб він вислав людей на розвідку, коли раптом із спостережного дуба подано було знак, що до Спихова наближаються якісь вершники.
За хвилину на підйомному мосту справді задудніли копита, і в двір в"їхав зброєносець Глава з другим слугою з почту Мацька. Ягенка, що вже вийшла з кімнати й ждала на подвір"ї, підбігла до нього, перш ніж він встиг злізти з коня.
—А де ж Мацько? — стурбовано запитала вона.
—Поїхав до князя Вітольда, а вам наказав залишатися тут,— відповів зброєносець.
Довідавшись, що з наказу Мацька має залишитися в Спихові, Ягенка від здивування, прикрості та гніву деякий час не могла вимовити й слова і лише дивилася на чеха широко розкритими очима. А він, розуміючи, яку приніс їй неприємну звістку, сказав:
— Хотів би вам також розказати, що ми чули в Щитні, бо є багато новин і дуже важливих.
— А про Збишка?
— Ні, тільки щитнинські, знаєте...
—Розумію! Коні нехай розсідлає слуга, а ви йдіть за мною.
І, давши наказ слузі, вона повела чеха нагору в кімнату.
Чому ж Мацько залишив нас? Чому ми маємо зоставатися в Спихові й чого ви повернулися? — одним духом запитала вона.
Я повернувся тому,— відповів чех,— що мені наказав рицар Мацько. Мені хотілось на війну, але наказ є наказ. Рицар Мацько сказав мені так: «Повернешся, будеш оберігати згожелицьку панну й ждати від мене відомостей. Можливо, тобі доведеться відпровадити її в Згожелиці, бо сама вона, звісно, не повернеться».
Господи! Що ж сталося? Знайшлася Юрандова дочка? Невже Мацько поїхав не до Збишка, а за Збишком? Ти бачив її? Говорив з нею? Чому ж ти її не привіз, і де вона тепер?
Почувши цю зливу запитань, чех вклонився до ніг Ягенці і сказав:
Не гнівайтесь на мене, але я не можу одразу відповісти на всі ці запитання. Якщо ви не перебиватимете, то я відповім на них по черзі.
Гаразд! Знайшлася вона чи ні?
Ні, але стало точно відомо, що вона була в Щитні і що її вивезли кудись у східні замки.
ebooksa