Безтурботний

— Не вгамовується, — сказав Харрі.

— Бачу, але мені треба додому.

— Навіщо?

— Бо, є ще щось, що зветься життям. Але ж тебе це не цікавить.

Харрі злегка підвів куточки рота, показуючи, що оцінив спробу пожартувати:

— Гаразд, бувай.

Дзвоник брязнув, і двері за Халворсеном зачинилися. Харрі глибоко затягнувся і почав вивчати підбірку друкованої продукції, виставленої в закладі Елмера. Раптово він подумав, як мало у нього спільних інтересів із звичайним пересічним норвежцем. Може, через те, що й інтересів, по суті, практично не залишилося? Ну, музика, але за останні десять років ніхто не написав хоч що-небудь варте, навіть колишні кумири. Фільми? Але тепер, якщо він, виходячи з кінотеатру, не відчував себе як після лоботомії, це можна було вважати успіхом. Решта — на зразок того. Іншими словами, єдине, що його все так само захоплювало, — це розшукувати людей і садовити їх у в’язницю. Однак тепер і улюблена справа не змушувала його серце битися частіше, як бувало раніше. Найстрашніше, думав Харрі, кладучи руку на гладенький, прохолодний прилавок Елмера, що такий стан речей уже аніскільки його не турбує. Адже по суті — це була капітуляція. Як усе ж таки спрощується життя, коли відчуваєш себе старим.

Дзвоник знову нервово брязнув.

— Я забув розповісти про того хлопчака, якого ми вчора схопили за незаконне носіння зброї, — сказав Халворсен. — Рой Квінсвік із компанії скінхедів, які тирлуються в піцерії Херберта. — Він стояв у дверях, а краплі дощу витанцьовували навколо його промоклих черевиків.

— М-м?

— Видно було, що він наляканий до смерті, ну, я натиснув і сказав, що він мусить дати мені хоч щось, якщо сподівається, що я його просто так відпущу.

— І?

— Він сказав, що бачив Сверре Ульсена на Грюнерльокка тієї ночі, коли вбили Елен.

— Ну і що? У нас повно свідкїв, які теж його бачили.

— Так, але цей хлопець бачив, як Ульсен, сидячи в машині, з кимось розмовляв.

Харрі упустив сигарету на підлогу й підбирати її не захотів.

— Йому відомо, хто це був? — поволі запитав він.

Халворсен похитав головою:

— Ні, він упізнав тільки Ульсена.

— Ти прикмети записав?