Безтурботний

— Якщо у вас зберігся запис із п’ятниці, я б хотів його проглянути.

— Зателефонуй завтра, коли тут буде Тоббен.

— Тоббен?

— Господар.

— У мене інша пропозиція: дзвякни цьому Тоббену просто зараз і попроси дозволу віддати мені плівку. Як тільки я її отримаю, миттю випаруюся.

— Та ти озирнися! — почав кип’ятитися молодик, і прищі його запалали ще яскравіше. — Немає у мене зараз часу шукати якийсь відеозапис.

— Що ж, — не здавався Харрі, так і не повертаючись, — тоді, може, після закриття?

— Ми працюємо цілодобово. — Молодик стражденно закотив очі.

— Я пожартував, — сказав Харрі.

— Он як, тоді ха-ха, — як і раніше сонним голосом парирував хлопець. — Підкуповуватимеш чи як?

Харрі заперечливо мотнув головою. Дивлячись йому за плече, молодик гучно сповістив:

— Каса вільна!

Важко зітхнувши, Харрі обернувся нарешті до черги, що потягнулася було до прилавка:

— Каса не вільна. Я співробітник поліції Осло. — Він продемонстрував своє посвідчення. — Ця людина арештована, оскільки не бачить різниці між словами «купувати» і «підкуповувати».

Як уже зазначалося, іноді Харрі бував занадто вже буркотливим і капризним. Проте зараз реакція черги його цілком задовольняла — він полюбляв, коли йому всміхалися.

Проте зовсім не такою усмішкою, яка, мабуть, входить до кола обов’язкових навчальних предметів для тих, хто хоче стати пастором, політиком або агентом похоронного бюро. Розмовляючи, вони всміхаються очима. Ця обставина додавала панові Сандеманну з похоронного бюро Сандеманна стільки співчуття та щирості, що вкупі з температурою, яка панувала в майор-стюанській кладовищенській церкві, це змушувало Харрі час від часу мимоволі здригатись і щулитися. Він роззирнувся. Дві труни, стілець, вінок, похоронний агент, чорний костюм, лисина із зачосом.

— Вона така красива, — говорив Сандеманн. — Така спокійна. Умиротворена. Урочиста. Ви, ймовірно, член сім’ї?

— Не зовсім. — Харрі показав своє поліцейське посвідчення в таємній надії, що щирість призначена лише рідним і близьким. Як з’ясувалося, він помилявся.

— Трагічно, коли така юна персона покидає нас таким чином. — Потискуючи йому руку, Сандеманн продовжував усміхатися. Пальці в похоронного агента виявилися незвичайно тонкими та гнучкими.

— Мені необхідно оглянути одяг, який був на покійній, коли її виявили, — почав Харрі. — У похоронному бюро мені сказали, що її забрали сюди.