Безтурботний

22
18
20
22
24
26
28
30

Сандеманн кивнув, дістав білий пластиковий пакет і пояснив, що носить речі з собою на випадок, якщо з’являться батьки або інші родичі і йому доведеться терміново їх віддати, заздалегідь виписавши квитанцію. Харрі спробував виявити кишеню в чорній спідниці, одначе марно.

— Шукаєте щось певне? — найбезневиннішим тоном поцікавився Сандеманн, заглядаючи Харрі через плече.

— Дверний ключ, — сказав Харрі. — Ви нічого не знаходили, коли… — Харрі глянув скоса на гнучкі пальці Сандеманна, — …коли її роздягали?

Сандеманн заплющив очі й похитав головою:

— Під одягом у неї не було нічого. Ясна річ, якщо не брати до уваги фотографії в одній із туфель.

— Фотографії?

— Еге ж. Дивно, чи не так? Напевно, у них такий звичай. Вона як і раніше лежить там, у туфлі.

Харрі дістав з пакету чорну туфлю на високому каблуці, і в свідомості його раптом спалахом промайнуло: стоячи в дверях, вона зустрічає його. Чорне плаття, чорні туфлі, яскраво-червоні губи. Яскраво-яскраво-червоні губи.

Зім’ята фотографія виявилася знімком жінки з трьома дітьми, що сидить на пляжі. Якесь курортне містечко в Норвегії. На задньому плані — загладжені морем скелі та сосни.

— З родичів хто-небудь прийшов? — поцікавився Харрі.

— Тільки її дядько. Ясна річ, у супроводі одного з ваших колег.

— Ясна річ?

— Авжеж, я так зрозумів, що він відбуває покарання?

Харрі промовчав. Сандеманн схилився вперед, зігнувши спину так, що його маленька голівка опинилася нижче за рівень плечей, додаючи йому вражаючої схожості із грифом.

— Цікаво б знати, за що? — Свистячий шепіт, схожий на різкий пташиний крик, іще більше посилював схожість. — Я маю на увазі — йому ж навіть не дозволили бути присутнім на похороні.

Харрі кашлянув:

— А я можу її бачити?

Сандеманн був явно розчарований; проте він зробив чемний жест, помахом руки вказуючи у бік однієї з трун.

Як завжди, Харрі вразило, наскільки робота професіоналів здатна прикрасити труп. Анна і справді мала умиротворений вигляд. Він доторкнувся до її лоба. Так неначебто він торкнувся мармуру.

— Що за намисто в неї на шиї? — запитав Харрі.