- Ти неуважно слухав, Мельхіоре. Ми розповіли вам, що то за патер,
Мельхіор, який наливав гостям пиво, вперше підняв очі:
- Мисливська собака? Лише тепер він почав розуміти, що мають на увазі його друзі, і чому вони тут сидять. Він довго уникав товариства Зелених Шапок, вони ж розуміли його стан й залишили його в спокої, але тепер прийшли його попередити.
- Мисливська собака? - повільно повторив він.
Леонард прочистив горло.
- У місті ніяка не таємниця, Мельхіоре, що Кальскен тобою дуже незадоволений. Ви його не образили, правда?
Мельхіор вимушено посміхнувся.
- Я лише відмовився намалювати для нього картину, якою він, очевидно, хотів прикрасити свою кімнату - з Давидом і Вірсавією.
На мить запала тиша, а потім Гіслін Анкерт сказав:
Ага.
Леонард повільно повторив:
- Давид із Вірсавією! Ну, тоді все зрозуміло; парох, звичайно ж, почувається глибоко ображеним.
Мельхіор переводив погляд то на одного, то на іншого:
- Я не можу заперечувати, що після цієї відмови він дав мені зрозуміти - ймовірно, з помсти, - що він підозрює мене в зв"язках з темними силами...
Леонард похмуро кивнув.
- Цього ми і боялися... Сін"є, гм...
Мельхіор бачив, що різник по дереву не бажає вимовляти імені.
- Звичайно, він також натякнув на пана ван ден Кауденберга, - сказав художник, внутрішньо дивуючись, що так спокійно вимовляє це ім’я навіть після повідомлення від двох Зелених Шапок. - Він таємний чоловік, - дав мені зрозуміти Кальскен, - що дуже зручно, якщо хочеш цим фактом скористатися.
Два брати з гільдії деякий час сиділи мовчки, поки Мельхіор наповнював їхні келихи рештою пива. На їхніх обличчях було ще більше стурбованості, Мельхіорові слова ніби підтверджували їхні похмурі припущення. Незважаючи на зовнішній спокій, Мельхіор був дуже зворушений їхньою дружбою, він навіть почувався менш самотнім, ніж тоді, коли був із Блансінтьє.
Нарешті Гіслін заговорив:
ebooksa