– Місіс К. чекає, поки знайдуть фотографію, а тоді виходить на сцену в ролі вбитої горем сестри, що впізнала в містерові Ікс свого брата, який щойно повернувся здалеку.
– Ти не віриш, що він насправді її брат?
– Ні на мить! Ти знаєш, я весь час сумнівався. Кеймани – люди зовсім іншого кола. Тим часом загиблий був – недобре, звісно, так говорити, ніби я підстаркуватий англо-індієць, – але загиблий був справжнім
– А Кеймани однозначно – ні?
–
– І ось, коли Кеймани вже думають, що все зійшло їм з рук – тіло упізнали, смерть визнали випадковою, все як по маслу, – з’являєшся
–
– А! Це просто тому, що ти не знаєш. Це десь так, як складаєш завдання для кросворда. Пишеш запитання, і воно здається тобі таким до безглуздя простим, що всі одразу здогадаються, а потім страшенно дивуєшся, що ніхто й гадки не має, що ти собі задумав.
– Ну й телепні.
– Та отож. Але вони, можливо, подумали, що коли вже Прітчард сказав це, то міг сказати щось іще, що теж пригадається з часом. У кожному разі вони не хотіли ризикувати. Безпечніше було прибрати тебе.
– Власне, вони дуже ризикували. Чому б не влаштувати ще один «нещасний випадок»?
– Ні, ні, це було б нерозумно. Два нещасні випадки протягом тижня. Це навело б на думки про зв’язок між цими подіями, що, своєю чергою, спровокувало б додаткове розслідування обставин першої смерті. Ні, я вважаю, що простота їхнього методу насправді виважена.
– Але ж ти казала, що морфій не так просто дістати.
– Так і є. Треба розписуватися в реєстраційних журналах, де ведеться облік усіх, хто купував отруту, ну й таке інше. А от наші злочинці мали легкий доступ до морфію.
– Як лікарі, медсестри чи аптекарі, – припустив Боббі.
– Я схиляюся до думки про незаконно ввезені ліки.
– Не можна змішувати кілька злочинів у один, – заперечив молодик.
– Розумієш, найбільша проблема – це відсутність мотиву. Твоя смерть нікому не вигідна. То що подумає поліція?
– Що це якийсь божевільний, – сказав Боббі. – Саме так вони й вирішили.
– Бачиш, усе просто!