Молодик тицьнув пальцем у розмиту фотографію. Під нею було надруковано:
Світлина, знайдена при загиблому, завдяки якій вдалося встановити його особистість. Місіс Амелія Кейман, сестра небіжчика.
– Саме так я і сказала, і так воно і є. Не бачу, чим тут можна захоплюватися.
– І я не бачу.
– Але ж ти казав…
– Я знаю, що казав. Та розумієш, Френкі, – наступні слова Боббі промовив дуже виразно, –
Вони перезирнулися.
– У такому разі, – повільно почала дівчина.
– Або фотографій було дві…
– Що малоймовірно…
– Або…
Вони замовкли.
–
– Бассінґтон-ффренч! – нагадав Боббі.
Розділ восьмий. Загадка фотографії
Вони втупилися одне в одного, намагаючись призвичаїтися до змін у ситуації.
– Більше нема кому, – сказав Боббі. – Він єдина людина, яка мала можливість зробити це.
– Хіба що, як ми вже припускали, фотографій було
– Але ми зійшлися на тому, що це малоймовірно. Якби їх було дві, поліція використала б обидві для встановлення особистості.
– У всякому разі це легко перевірити, – мовила Френкі. – Можна запитати в поліції. Припустімо, що при загиблому була тільки одна фотографія – та, яку ти бачив і яку повернув до кишені. Коли ти пішов, вона була ще там, а коли прибула поліція – вже ні. Єдина людина, яка