Приховані малюнки

Ми повертаємось у Спрінґ-Брук і негайно беремося до справи. Я беру всі малюнки, які знаходжу в котеджі, плюс три картинки, які взяла в спальні Тедді. В Адріана є один малюнок, який опинився в нього на столі, плюс усі фотографії, які він зробив у барлозі Максвеллів. Він уже роздрукував усі зображення на струменевому принтері, щоб можна було долучити їх до створення послідовності. До того, як Рассел має приїхати й забрати мене, залишилось менше сорока восьми годин, і, перш ніж це відбудеться, я рішуче налаштована переконати Максвеллів у тому, що ми говоримо правду.

Розкладаємо всі малюнки на майданчику біля басейну, придавлюючи їх камінцями або купками сипкого гравію. Потім з пів години перекладаємо їх, намагаючись створити певну логічну послідовність, яка б мала якийсь сенс.

Після багатьох спроб і помилок ми отримуємо таке:

 

— Перший малюнок — це повітряна куля, — починаю я. — Ми в якомусь парку чи на полі. Якесь місце, де дуже багато відкритого простору. Багато неба.

— Тоді це точно не Спрінґ-Брук, — каже Адріан. — Тут дуже великий рух повітряного транспорту з Філадельфії.

 

— Ми бачимо жінку, яка малює зображення повітряної кулі. Припустімо поки що, ніби це Аня. Судячи з її легкої сукні без рукавів, я думаю, що це літо, або ж ми перебуваємо в якомусь місці з теплим кліматом.

 

— Поряд дівчинка грається цяцьками. Можливо, донька Ані. Тедді якось казав, що в Ані є донька. Не схоже, щоб вона дуже добре за нею наглядала.

 

— Аж тут з’являється білий кролик.

 

— Дівчинка заінтригована. Вона грається іграшковим кроликом, а тут з’являється справжній.

 

— Отож вона йде за кроликом у долину…

 

— …але Аня не помічає, що дівчинка кудись іде. Вона дуже занурена в роботу. А ми вже бачимо, що дитина десь на обрії. Вона покинула свої іграшки. Це ще має сенс?

— Думаю, так, — каже Адріан.