Приховані малюнки

Тед і досі чекає моїх пояснень.

— Це була дурниця, — кажу йому. — Я не розуміла, що роблю.

— Ну, не ти одна. У Керолайн теж є тату, якого вона хоче позбутися. У неї в коледжі був такий собі мистецький період.

Це великодушний жест з його боку, але мені від цього не легшає. Я не сумніваюсь, що тату Керолайн — це верх смаку. Мабуть, троянда, півмісяць або мудрий китайський ієрогліф, а не якесь химерне банькате чудовисько.

Цікавлюсь у Теда, де вона його ховає, але мене перебиває ще один гучний хрусь.

Ми одночасно повертаємось у бік лісу.

— Там хтось є, — кажу. — Я вже раніше чула, як воно там ходить.

— Може, то кролик, — розмірковує він.

Знову чується хрускіт, а потім швидке панічне тупотіння, ніби якась маленька тварина мчить лісом.

— Оце був кролик. Але раніше, перед тим як ви прийшли, звук був гучніший. Схоже на людину.

— Можливо, то підлітки. Думаю, школярі полюбляють тинятися в цьому лісі.

— Особливо вночі. Іноді я лежу в ліжку, і мені здається, що вони просто в мене за вікном.

— А тут іще й Міці забиває тобі голову дивацькими історіями. — Він підморгує. — Керолайн розповіла мені про вашу зустріч.

— Вона цікава людина.

— Я б тримався від неї подалі, Меллорі. Уся оця вовтузня з так званим читанням аури; відвідувачі, які паркуються на її під’їзній доріжці, стукають у задні двері, платять готівкою. Мені це здається підозрілим. Я їй не довіряю.

Думаю, Теду навряд чи доводилось близько знайомитися з екстрасенсами. У дитинстві в мене була сусідка, місіс Губер, яка ворожила на картах Таро в підсобці місцевої піцерії. Вона прославилась тим, що навіщувала одній з офіціанток, що та виграє в миттєву лотерею 100 000 доларів. А ще давала консультації з приводу шлюбних пропозицій, хлопців-перелюбників та інших сердечних справ. Ми з подружками називали її Оракулом і довіряли більше, ніж першій сторінці газети Inquirer.

Та я не тішу себе надіями, що Тед зрозуміє щось подібне. Цей хлоп навіть не визнає існування Зубної феї. Кілька днів тому Тедді виплюнув розхитаний зуб, і Тед просто дістав свого гаманця і витяг долар — ні тобі таємниці, ні фанфар, ні скрадання навшпиньках у спальню під покровом ночі, щоб забрати зуб у малого з-під подушки і покласти натомість той долар.

— Вона не шкідлива.

— Мені здається, що вона збуває наркотики, — каже Тед. — Я не можу цього довести, але слідкую за нею. Ти маєш бути обережною з нею, добре?

Я піднімаю праву руку: