— Та ні ж бо! Я опинився там зовсім випадково. Я проходив мимо вулицею, коли почалася стрілянина. Де ж мені було сховатися, як не в будинку УБ? Адже я колишній військовий, майор, так само, як ваш покійний чоловік. Я подумав, що можу прислужитися в цій сутичці.
— Вам довелося стріляти?
— Дуже мало. Було надто темно, щоб побачити ціль. Темрява, хоч в око стрель! Більше галасу, ніж діла.
— Одначе в Крихняка вцілили-таки…
— Авжеж.
— Сердешна Рамузова дочка!
— Сердешна? Ви гадаєте, що вона шкодуватиме за цією тварюкою?
— Про кого ви говорите?
— Про Крихняка.
— Ах, то ви нічого не знаєте? Сьогодні вночі убито вчителя Рамуза.
Альберт раптовим рухом відсунув тарілку. Ця новина вразила його. Він нічого не розумів і, здивований, тупо дивився на Рачинську.
— Нещасна дівчина! Позавчора дізналася про смерть нареченого, а сьогодні вночі убили батька. Зосталася на світі одна, як палець. Це жахливо, — промовила Рачинська не зовсім щиро.
Вона відпила з чарки. Її тонкі червоні губи були трохи вологі. Альберт зустрівся з нею поглядом: очі в неї були великі і блищали від вина. Щоки мали приємний кремовий відтінок, на обличчі — жодної зморшки.
— Рамуза вбили прямо в його кабінеті. До нього в помешкання вдерлося троє бандитів Рокити. Можливо, хтось із них був навіть його учнем. Один вивів дочку в сусідню кімнату, а ті двоє застрелили вчителя. Це жахливо, правда?
Альберт не відповів. Він згадав, що ще недавно кабінет Рамуза здавався йому мирним і безпечним затишком.
Пролунав дзвінок у вхідних дверях, і через хвилину служниця провела до них папі Лігензу. Рачинська привіталася до неї, як до давньої знайомої, хоч під час візиту Крихняка вона вдавала перед Альбертом, ніби вперше бачить у себе архітекторову «наречену». Господиня відразу ж підійшла до буфета, дістала звідти карафку з горілкою і чарку. Пристрасть кравчині, як видно, не була для неї таємницею.
— А де наш архітектор і землемір пан Ричалтовський? — запитала кравчиня.
— Вони пішли в місто, щоб вивідати всі подробиці про напад. Це була Варфоломіївська піч. Убили Рамуза, вдиралися в квартири комуністів, кажуть, застрелили кількох чоловік.
Лігенза не слухала. Вона допила горілку і раптом звернулася до Альберта:
— А ви що про це думаєте?
ebooksa