Подружки про щось хвильку пошепотілися, і Любочка зненацька всілась на стілець попереду нашої парти, поклавши ногу на ногу. Розвернулася до мене і, похитуючи туфелькою, проказала:
— І звідкіля ти до нас, новенький?
— А тобі яке діло? — буркнув я. Ця Любочка чимось невловимим почала мені нагадувати невідв’язну Мишу.
— У-у… які ми таємничі,— вона удавано закопилила пухкенькі губки і єхидно захихотіла: — А тобі, Свєтік, повєзло-о…
Свєтка, що саме копирсалася у портфелі, підняла на неї здивований погляд:
— Чого це?
Любочка зневажливо подивилася в її бік, а потім витягла цукерку з кишені й запропонувала:
— Новенький, ка-анфєтку будеш?
Я заперечливо хитнув головою.
— Ну, як хо-очеш… — протягнула вона, розгорнула фантик і, не відводячи від мене очей, повільно закинула цукерку до рота. Потім підвелася: — Ну, пака-а!
А проходячи до свого місця, Любочка презирливо кинула своїй подружці:
— Яка ця Свєтка тупа!
— Слухай, цяця! — не витримав я. — Пельку стули! По-моєму, тупішої за тебе навіть на Марсі не відшукаєш! Тому топай, топай мовчки!
Любочка озирнулася на мене і порожевіла.
Не встиг відлунати дзвоник останнього уроку, як до мене вже сунув Гібон зі своїми двома дружками гібончиками. Дімон підійшов упритул, нахилив до мене свою мордяку і басом прогудів:
— Слухай, ти! Щоб я не бачив, що ти пристаєш до Любочки! Усьок?
— Усьок?! — майже хором повторили його гібончики.
Я спочатку здивовано на нього вирячився. Хто ще до кого пристає? А потім глузливо всміхнувся і хитнув головою:
— Ні, не усьок!
— Чо-ого-о?! — здивувався на мою зухвалість Дімон.
ebooksa