— Вийдемо? — запропонував я.
— Ги… Вийдемо! Я з тебе катлєту здєлаю! — пограв своїми біцепсами Гібон.
— Здєлає, здєлає, не сумнівайся! — підлабузницьки захихотів один із гібончиків.
Свєтка несхвально зиркнула на мене і буркнула:
— О, над головою вже загорівся «геройський вогонь»[24]… Було б із-за чого!
Ми вишли на задній двір школи. За нами — більше половини класу. І навіть ця Любочка зі своєю Віткою.
Під ногами була жовта пожухла трава, а над головою кружляли цілі зграї вороння у сіро-синьому похмурому небі. Я глибоко вдихнув прохолодне і свіже передгрозове повітря. Мені було смішно дивитися, як ці гібони сердито, по-діловому гуртуються навколо мене. Певно, мріють мене відлупцювати…
Довгого шоу не вийшло. За хвилину Гібон зі своєю ватагою валялися на пожухлій травичці.
— Молоток! Як ти впорався… — запопадливо вишкірився маленький очкарик, якого я в класі навіть і не запримітив.
— Зі сво-оїми воро-огами… — манірно додала Любочка, яка підпливла до мене і криво всміхнулася.
Я тільки сплюнув убік і презирливо кинув:
— З якими ворогами?
О-о! Мої істинні вороги були значно страшніші, ніж міг уявити собі будь-хто з цих недоумків.
Раз по раз я згадував крижані очі Зарніка, безжальний оскал Модеста та хитрий насторожений погляд Кульгавого, що винюхував мій слід.
Моя справжня боротьба ще не почалася, вона тільки маячила попереду неясною чорною примарою, викликаючи в мені тривогу й безсилу злість. Мені кортіло діяти, але я не знав, що мені робити. З ким битися? Як? Мої вороги були непомітні, таємні, оточені щільним туманом секретів, і від того — ще небезпечніші.
А в інтернаті я так ні з ким особливо і не потоваришував.
8
Свєтка сиділа на кухні, обійнявши худі коліна руками, і дивилася скляним поглядом у нікуди, тобто у безмежні простори свого внутрішнього світу.
Була неділя. Ангеліна ліпила вареники. Їх уже багатенько вишикувалося на присипаній борошном таці. Вони були однакові, як солдати.
Я пив чай і спостерігав, як пальці Ангеліни вправно і рівненько заліплювали край чергового вареника. Допомагати собі вона не дозволила. Мабуть цілком слушно — в мене б так справно ніколи не вийшло.
ebooksa