Несподівано Світлана видала на-гора:
— Маятися не від слова «май», що місяць травень, тим більше не від слова «маятник». Маятися — від слова «Майя».
— Ти яку Майю маєш на увазі, сонечко? — підвела голову Ангеліна.
Я всміхнувся собі в чай, згадуючи малу. Вона своєю буйною життєрадісністю, як на мене, цілком нагадувала місяць травень. Причому тут маятися?
— Я маю на увазі Майю[25], яка ілюзія, — незворушно провадила Свєтка, накручуючи червоне пасмо собі на палець.
— Цікава думка, сонечко… — згодилася Ангеліна і закинула вареники до каструлі. Потім кивнула мені: — Подай мені масло, будь ласка, там біля тебе стоїть, — та вказала рукою на масельничку.
Я подав.
— Дякую! — Ангеліна була спокійною, як двері. Либонь, вона вже давно звикла до дивакуватого Світланиного мислення.
Свєтка знову застигла з відсутнім поглядом.
Ангеліна тим часом за допомогою великої ложки з дірочками перемістила готові вареники з каструлі до миски, кинула туди шматок масла і, витерши руки об фартух, пішла з кухні, зауваживши:
— Нічого не чіпайте! Зараз прийду, всі разом обідатимемо!
До кухні на зміну Ангеліні притьопав кіт Костянтин. І всівся навпроти мене, гіпнотизуючи поглядом.
— Вареники з сиром їси? — запитав я у нього.
Кіт нявкнув. Мабуть, їсть… Я заліз до миски, витяг одного, подмухав на нього, щоб остудити, і поклав коту на тарілочку.
А Свєтка, зненацька повернувшись із коматозного стану, вирячилася на мене прозорими очима і запитала:
— А хто у вас в ордені був за вірогідного противника?
Я тільки кліпнув. Переходи між темами не могли не вражати…
— То хто? — допитливо дивилася на мене Світлана.
— А звідкіля ти знаєш… — я з розтуленим ротом підозріло глянув на двері, де секунду назад зникла Ангеліна. Я ж їй нічого не розповідав! А потім обернув свою відкриту щелепу до зухвалого Свєтчиного обличчя.
— Я багато чого знаю, — поблажливо посміхнулася вона і показала поглядом нагору, — звідтіля. Тож не заморочуйся…
ebooksa