Гра янгола

– Обирайте самі, як це назвати.

– Якщо я правильно вас розумію, то ви стверджуєте, що віра, тобто схильність довіряти міфам, ідеологіям або легендам про надприродне, залежить від біології.

– Ні більше, ні менше.

– Бачення дещо цинічне як на видавця релігійної літератури, – зазначив я.

– Це бачення професійне й позбавлене емоцій, – уточнив Кореллі. – Людина вірить, як і дихає, задля виживання.

– Це ваша теорія?

– Це не теорія, це статистика.

– Мені здається, що принаймні три четверті частини світу не погодяться з таким твердженням, – заперечив я.

– Звичайно, ні. Якби вони з цим погоджувалися, то хто приходив би до віри? Нікого не переконаєш вірити в те, що не потребує віри, бо пояснюється біологічними законами.

– То ви вважаєте, що людській природі властиво жити в обмані?

– Нашій природі властиво виживати. Віра – це інстинктивна реакція на ті аспекти існування, що їх ми не можемо пояснити якось інакше, незалежно від того, чи йдеться про моральну порожнечу, яку ми відкриваємо в природі, про неминучість смерті, про таємницю походження речей, про наше відчуття свого власного життя чи про відсутність такого відчуття. Це аспекти елементарні й надзвичайно прості, проте властиві нам обмеження перешкоджають давати непомильні відповіді на ці запитання, тому ми знаходимо на них відповідь емоційну. Це проста й чиста біологія.

– То ви вважаєте, що будь-які вірування або ідеали є не більш як фікція?

– Будь-яке тлумачення реальності або спостереження за нею відбувається з необхідності. У цьому разі проблема корениться в тому, що людина – створіння моральне, закинуте в аморальний усесвіт і приречене на скінченність існування, що не має іншого смислу, крім як продовжувати природний цикл свого виду. Неможливо виживати, перебуваючи в тривалому стані реальності, принаймні для людського створіння. Тому більшу частину свого життя ми перебуваємо в стані мрій і сновидінь, а надто тоді, коли не спимо. Чиста біологія, як я вам уже сказав.

Я зітхнув.

– І після цього ви хочете, щоб я вигадав фабулу, яка спонукає довірливих людей падати навколішки й переконає їх, що вони бачили світло й що існує щось таке, у що треба вірити, за що треба помирати й навіть убивати.

– Достоту так. Я не прошу вас винайти щось таке, чого досі не винайшли в тій або в іншій формі. Я прошу вас тільки про те, щоб ви допомогли мені дати пити спраглому.

– Пропозиція вельми похвальна й милосердна, – зіронізував я.

– Ні, це завдання суто комерційного характеру. Природа є великим вільним ринком. Закон пропозиції й попиту – молекулярним фактом.

– Можливо, вам слід би пошукати інтелектуала для цієї роботи. Говорячи про факти молекулярного та меркантильного характеру, я запевняю вас, що більшість людей ніколи у своєму житті не бачили суму в сто тисяч франків, і вони ладні продати душу або вигадати, що вона в них є, лише за частку від такої суми.

Металевий блиск його очей навіяв мені підозру, що Кореллі готується проказати мені ще одну зі своїх гострих проповідей, які в нього завжди були напохваті. Я подумав про свій рахунок в Іспанському колоніальному банку й сказав собі, що за сто тисяч франків я завжди готовий прослухати і месу, і цілу низку проповідей.