Гра янгола

– Інтелектуал – це, як правило, той, хто особливим інтелектом не відзначається, – заявив Кореллі. – Він приписує собі цю характеристику, щоб компенсувати природну безпорадність своїх спроможностей, яку він інтуїтивно відчуває. Тут доречно згадати дуже давнє й дуже точне прислів’я: скажи мені, чим ти хвалишся, і я скажу, чого тобі бракує. Це, власне, модель повсякденної поведінки багатьох людей. Некомпетентний завжди виставляє себе експертом, жорстокий – милосердним, грішник – святим, лихвар – благодійником, нікчемний боягуз – патріотом, нахабний – смиренником, вульгарний – витонченим та елегантним, а йолоп – інтелектуалом. До речі, сама природа в усій своїй творчій діяльності далека від того, щоб бути тією сильфідою[27], яку оспівують поети, насправді вона мати жорстока та ненажерлива й схильна годуватися створіннями, яких народжує для того, щоб жити.

Мене занудило від Кореллі та його поетики, насиченої жорстокою біологією. Стримувані пристрасть і гнів, що відчувалися в словах видавця, мене бентежили, і я запитав себе, чи щось у світі не здавалося йому бридким і гідним осуду, з моєю персоною включно.

– Вам би проголошувати проповіді в школах та церквах на Вербну неділю. Ви мали б гучний успіх, – сказав я.

Кореллі холодно засміявся.

– Не відхиляйтеся від теми нашої розмови. Той, хто мені потрібен, становить протилежність інтелектуалові, тобто він повинен бути людиною розумною. І я таку людину знайшов.

– Ви мені лестите.

– Більше того, я вам плачу. І дуже добре плачу, а це єдині справжні лестощі в цьому продажному світі. Раджу вам ніколи не приймати винагороди, які не надруковані на звороті чека. Від них є зиск лише тому, хто їх дає. А якщо я вам плачу, то сподіваюся, що ви уважно вислухаєте мене й виконуватимете мої інструкції. Вірте мені, коли я кажу вам, що не зацікавлений у тому, щоб ви марнували час. Поки ви одержуєте від мене платню, ваш час – це також мій час.

Його тон був приязним, але очі в нього блищали сталевим блиском і не залишали місця для сумнівів чи неоднозначного розуміння.

– Немає необхідності, щоб ви нагадували мені про це кожні п’ять хвилин.

– Пробачте мені мою наполегливість, сеньйоре Мартін. Якщо я надокучаю вам усіма цими абстрактними мудруваннями, то лише для того, щоб покінчити з ними якнайшвидше. Те, чого я від вас хочу, – це форма, а не суть. Суть завжди залишається тією самою, і її винайдено, відколи існує людський рід. Вона викарбувана у вашому серці, наче номер серії. Я хочу від вас лише того, щоб ви знайшли розумний і цікавий спосіб відповісти на ті запитання, які всі ми перед собою ставимо, і знайшли його завдяки своєму прочитанню людської душі, застосувавши своє мистецтво й уміння робити своє ремесло. Я хочу, щоб ви принесли мені літературний твір, який будить душу.

– І нічого більше…

– І нічого менше.

– Ви говорите про маніпулювання почуттями та емоціями. А не легше було б переконати людей звичайними міркуваннями, викладеними раціонально, просто й чітко?

– Ні. Неможливо започаткувати раціональний діалог із людиною щодо її вірувань та уявлень, які вона здобула не через раціональний розум. Незалежно від того, про що ми стали б із нею говорити: про Бога, про людський рід чи про її патріотичну гордість. Тому мені потрібне щось могутніше, аніж прості розумування, викладені в доброму риторичному стилі. Мені потрібна сила мистецтва, виведення думок і подій на сцену. Нам здається, що ми намагаємося зрозуміти слова, коли слухаємо пісню, але музика визначає, захочемо ми чи ні їй повірити.

Я намагався проковтнути всю цю абракадабру, не вдавившись нею.

– Заспокойтеся, сьогодні промов більше не буде, – пообіцяв Кореллі. – А зараз обговорімо кілька питань суто практичного характеру: ви і я зустрічатимемося приблизно раз на два тижні. Ви повідомлятимете мене про свій поступ і показуватимете вже зроблену роботу. Якщо в мене будуть зауваження й пропозиції щодо змін, я вам про них скажу. Робота триватиме протягом року або протягом часу, який знадобиться на те, щоб її завершити. У кінці цього терміну ви передасте мені всю роботу й усю загальну документацію без винятку, бо вона належить єдиному власникові та гарантові прав, тобто мені. Ваше прізвище як автора не буде зазначене на документі, і ви берете на себе зобов’язання не розголошувати його, після того як передасте мені текст, і не обговорювати зроблену вами роботу або умови нашого договору чи то приватно, чи публічно ні з ким. Натомість ви одержите аванс у сто тисяч франків, який ви, власне, уже одержали, а наприкінці, коли роботу буде мною схвалено, – додаткову винагороду в п’ятдесят тисяч франків.

Я проковтнув слину. Людина ніколи не здогадується про те, яка жадібність ховається в її серці, аж поки не почує ніжний передзвін золотих або срібних монет у своєму гаманці.

– А ви не бажаєте формалізувати наш контракт у письмовому вигляді?

– Наш контракт – це контракт честі. Вашої й моєї. І він уже укладений. Контракт честі не може бути розірваний, бо розірвати можна лише той контракт, який сторони підписали, – сказав Кореллі таким тоном, що я волів би мати з ним підписаний контракт, навіть якби підписувати його довелося кров’ю. – Ще якісь запитання?

– Так. Навіщо?