— Не знаю, про що мова. Ви — егоїст, як і всі інші. Думаєте лише про себе. Я не винна, що моя тітка нездужає.
Мілдред швидко виписала йому рахунок і пішла геть. Філіп знав про жінок надто мало, інакше йому було б відомо, що слід вірити їхній найнеоковирнішій брехні. Він вирішив прослідкувати ввечері біля кафе і напевно дізнатися, чи вийде Мілдред разом із німцем. У нього була прикра звичка все дізнаватися напевно. О сьомій Філіп влаштувався на протилежному хіднику. Він виглядав Міллера, але не побачив його. За десять хвилин із кафе вийшла Мілдред, убрана в плащ і шаль, у яких ходила з ним до шафтесберійського театру. Очевидно, додому вона не збиралася. Дівчина побачила Кері, перш ніж йому вдалося зникнути, злегка здригнулася і вирушила прямісінько до нього.
— Що ви тут робите? — поцікавилася вона.
— Дихаю свіжим повітрям, — відрубав юнак.
— Ви шпигуєте за мною, маленький брудний негіднику. А я вважала вас джентльменом.
— Гадаєте, джентльмен міг вами зацікавитися? — пробурмотів він.
Бісеня всередині наказувало Філіпу зіпсувати все ще більше. Хотілося зробити їй так само боляче, як вона зробила йому.
— Гадаю, я маю право передумати, якщо мені так заманеться. Я не обіцяла ходити з вами на побачення. Кажу вам, я йду додому, і не треба мене переслідувати і шпигувати за мною.
— Ви сьогодні бачили Міллера?
— Це не ваша справа. Але заради справедливості скажу, що не бачила, це знову лише ваші вигадки.
— Я бачив його по обіді. Ми зіштовхнулися в дверях.
— Ну то й що? Якщо мені захочеться, я можу піти з ним на побачення, чи не так? Не думаю, що ви можете заперечувати.
— Він змушує вас чекати.
— Ну, краще я почекаю на нього, ніж знатиму, що ви чекаєте на мене. Зарубайте це собі на носі. А тепер краще йдіть додому і надалі не пхайте носа в чужі справи.
Злість раптом змінилася розпачем, і коли Філіп озвався, голос його тремтів.
— Послухайте, Мілдред, не поводьтеся зі мною по-свинськи. Ви знаєте, що страшенно подобаєтеся мені. Гадаю, я кохаю вас до глибини душі. Невже ви не передумаєте? Я так довго чекав цього вечора. Бачите, він не прийшов і насправді анітрохи про вас не думає. Ходімо, повечеряємо разом? Я куплю інші квитки і підемо, куди ви захочете.
— Кажу вам, я нікуди не піду. Ваші балачки не допоможуть. Я вже вирішила, а вирішивши щось, я своєї думки не змінюю.
Якусь мить Філіп дивився на дівчину. Серце краялося від смутку. Люди, поспішаючи, проштовхувалися повз них хідником, проїжджали галасливі кеби та омнібуси. Він бачив, як блукає погляд Мілдред. Вона боялася проґавити в натовпі свого Міллера.
— Я так більше не можу, — простогнав Філіп. — Це занадто принизливо. Якщо я зараз піду, то вже не повернуся ніколи. Якщо сьогодні ввечері ви не підете зі мною, то ми більше ніколи не побачимося.
— Схоже, вам здається, що це мене налякає. А я скажу ось що: щасливої дороги.