— Мені вже майже вісімнадцять, сер.
Це був білявий невисокий, але огрядний молодик без жодної волосинки на обличчі, він більше скидався на хлопчика.
— Вам не слід було так рано одружуватися, — зауважив Філіп.
— Нам довелося.
— Скільки ви заробляєте?
— Шістнадцять, сер.
Шістнадцяти шилінгів на тиждень не вистачало, щоб утримувати дружину й дитину. Кімната, де жила ця пара, підказувала, що вони страшенно бідні. Вона була досить великою, але здавалася ще більшою, адже всередині майже не було меблів: ані килима на підлозі, ані картин на стінах, хоча люди майже завжди прикрашали свої кімнати фотографіями чи різдвяними випусками ілюстрованих журналів у дешевих рамках. Хвора лежала на дешевому залізному ліжку. Побачивши, яка вона юна, Філіп налякався.
— Господи, та їй не більше шістнадцяти років, — звернувся він до жінки, котра прийшла, щоб «допомогти їй розродитися».
У картці дівчина написала, що їй вісімнадцять, але у цьому віці вони завжди додають собі кілька років. Вона була гарненька — тут це справжня рідкість, адже погана їжа, брудне повітря і важка робота шкодять зовнішності. Однак ця дівчина мала витончені риси, великі блакитні очі і копицю темного волосся, вигадливо зачесаного, як у дівчат, що продають на вулиці з яток різноманітний крам. І вона, і її чоловік страшенно нервували.
— Ви краще почекайте зовні, а я вас покличу, якщо знадобиться, — запропонував йому Філіп.
Тепер, роздивившись хлопця трохи краще, Філіп знову здивувався — на вигляд він був ще зовсім хлопчиком, здавалося, йому слід гратися на вулиці з товаришами, а не з тривогою чекати народження дитини. Години минали, і малюк народився ближче до другої. Здавалося, що все гаразд; чоловіка покликали всередину, і Філіп розчулився, побачивши, як той незграбно і сором’язливо поцілував дружину. Кері спакував свої речі, та, перш ніж піти, вирішив іще раз перевірити пульс.
— Ого! — вигукнув він і швидко подивився на хвору: щось пішло не так. В екстренних випадках слід було викликати СА — старшого акушера; це був дипломований лікар, що відповідав за увесь «район». Філіп нашкрябав записку, дав її чоловікові і наказав йому бігти до лікарні: часу краще не гаяти, бо дружина в небезпеці. Той побіг, а Філіп залишився напружено чекати: він бачив, що жінка стікає кров’ю, робив усе необхідне і боявся, що вона помре, не дочекавшись старшого лікаря. Він палко сподівався, що СА не викликали до когось іншого. Хвилини здавалися безкінечними. Нарешті прийшов лікар і, оглядаючи пацієнтку, тихо почав розпитувати Філіпа. З виразу його обличчя Кері зрозумів, що справа дуже серйозна. Звали лікаря Чендлер. Це був високий небагатослівний чоловік із довгим носом і худим обличчям, яке занадто рано вкрилося зморшками. Чоловік похитав головою.
— Це було безнадійно з самого початку. Де її чоловік?
— Я сказав йому почекати на сходах, — озвався Філіп.
— Краще приведіть його сюди.
Кері відчинив двері й покликав хлопця. Той сидів у темряві на першій сходинці вгорі. Увійшовши, він підійшов до ліжка.
— Що сталося? — запитав він.
— Внутрішня кровотеча. Її неможливо зупинити. — СА трохи повагався і, приготувавшись повідомити гіркі новини, промовив різким голосом: — Вона помирає.
Хлопець не озивався. Він завмер і дивився на свою бліду непритомну дружину на ліжку. Утрутилася повитуха:
— Джентльмени зробили все можливе, Гаррі, — сказала вона. — Я так і знала, що цим закінчиться.