Кінець Жовтого дива

— Аблоху акбар! — приєдналися інші.

Після цього почалося звичайне розпитування про здоров"я, життя-буття, про діла. А яке у таких-ось буття, які діла?.. Розмова торкнулася міських новин, різних чуток. Товстун, важко відсапуючись, сказав, що життя стає складніше й складніше, що міліції допомагають дружинники, представники народного контролю, і є всі підстави сподіватися, що органи доб"ються свого — до ноги винищать їхнього брата.

— Не тремти так дуже, боягуз! — гримнув на нього Адил. І обернувся до сусіда: — Муталь, устань!

— Слухаюсь! — підхопився той на ноги.

Це був Коняка.

— Ти виконав моє доручення? Де документи?

— У портфелі, хазяїне.

Муталь витяг з-під себе портфель і дістав жовту папку — ту саму, що зникла із сейфа полковника! Від хвилювання у мене запаморочилась голова. Що робити? Вихопити з рук Коняки заповітну папку й кинутись до Салімджана-ака в лікарню? Ні, Хашимджане, поспішати в нашій роботі не слід…

— Розповідай! — наказав Адилов.

— Що розповідати, хазяїне?

— Як провів операцію по вилученню цих документів. Нехай усі слухають і беруть на розум, як треба працювати.

— Все зробили саме так, як веліли ви, вчителю. У формі майора міліції я з"явився у відділення. Чергував літній простакуватий сержант, я відрекомендувався йому працівником обласного управління, показав посвідчення.

Я поцікавився, як проходить чергування, чи немає особливих порушень. У цей час підійшов мій напарник — теж у міліцейській формі, з букетом квітів у руці. Вибачившись переді. мною і попросивши дозволу звернутися до сержанта, сказав:

— Десь тут неподалік весілля мого друга, а адреса його кудись поділася, не можу знайти. Ви, мабуть, знаєте, він теж. служить у міліції, живе десь тут поряд.

— Сержант пояснив, де відбувається весілля, побідкався, що не може провести, бо перебуває на посту. Я вдав, що обурився байдужістю сержанта, сказав суворо:

— Міліціонери повинні допомагати один одному, пора б уже збагнути цю просту істину. Ідіть покажіть товаришеві потрібний будинок, а на посту я побуду сам!..

І доки сержант повернувся, я встиг відчинити сейф, викрасти документи.

— Молодець, хвалю! — навіть заплескав у долоні Адил-перевертень. — Тепер розкажи, як провів операцію «Немовля».

— Її виконала Шарифа.

— Шарифа? Хто вона?