— Ви її знаєте, хазяїне. Діє в моїй групі. Раніше працювала офіціанткою в їдальні, зараз промишляє тим, що ходить по організаціях і краде плащі та пальта. Вона саме народила дитину, батька немає, отож не знала, що з нею робити. А тут така вигідна пропозиція, і вона з радістю погодилась. Я пообіцяв виклопотати їй двокімнатну квартиру і дати три тисячі, якщо діло закінчиться благополучно.
— Вона зараз пішла в підпілля?
— Так.
— Хай легалізується. Інакше все лусне. Вона мусить щодня бігати в міліцію, вимагати аліменти і покарання полковника. Звичайно, нічого не доведемо, але крівці йому чимало зіпсуємо! На, тримай ці гроші, що обіцяв Шарифі. А ці золоті монети — тобі. Бажаєш — устав собі зуби, бажаєш — замов дружині персні; твоя справа. Я друзів ніколи не обдурюю, якщо вони точно виконують мої завдання. Саллабадрак, устань лишень з місця!
Так чомусь звали хлопця з бичачою шиєю. Він насилу відірвав своє могутнє тіло від підлоги.
— Як твоя тачка, працює?
— Працює, хазяїне.
— Одвіз борошно?
— Так точно!
— А цукор?
— Цукор поки що не вдалося вивезти.
— Цієї ночі вивези, чого б це не коштувало.
— Буде зроблено, хазяїне.
— У шовкоткацькій артілі побував?
— Так. Одвіз, куди було наказано.
— На, бери премію. — Аббасов вийняв з портфеля пачку грошей, кинув Саллабадраку.
«Куди я потрапив? — кричало все мов єство. — Хто це такі? Невже це не сон, а дійсність і такі типи живуть поруч з нами? Один — злодій, другий — хабарник, третій — наклепник. Таж тут просто зразки всього злочинного світу! Це вони не дають міліції жодного дня спокою, живуть за рахунок чесних людей. Та ще як по-сучасному висловлюються: «операція», «легалізація», «вилучення» — справжні розвідники! Це жовті диви, яких треба знищувати!»
— Ватажок гендлярів Арифе, встань!
Худющий парубійко підвівся, знесилено притулився до стіни.
— Розказуй.