Махсум (зловтішно). Саме тому вони ніколи не виконують плану!
3 голос. А от і ні! Минулого місяця вони одержали перехідний Червоний прапор.
Махсум. Пхе, прапор! Прапором ситий не будеш. Працюйте так, як наказую я.
Дівчата (гуртом). А от і ні! Ми хочемо працювати чесно!
Махсум. Он воно як? Халтураєва, зачитайте наказ!
Халтураєва. Не буду читати. Немає ніякого наказу.
Дівчата почали повільно оточувати Махсума, потім елементом накинулися на нього і, схопивши за руки й ноги, виволокли, як мішок із салом, у двір магазину. Там стояла діжка, видно, дівчата раніше приготували її: туди і впхали свого начальника. Я зрозумів, що він давно їм остобісів, а моя записка лише поставила крапку.
— Підожди, ще не те буде, якщо підмовлятимеш грабувати покупців!
— Усіх… усіх звільняю! — глухо почулося з діжки.
Дівчата, голосно сміючись і штовхаючи одна одну, заходилися носити воду відром і наливати в діжку. Махсум несамовито заволав. Тоді Шахиста збігала по стареньку, зі зморщеною шкірою, дойру й почала грати: така-така-тум, така-така-тум. Дівчата закружляли довкола діжки, ляпаючи в долоні і верескливо сміючись. Залунала пісня:
Завезли нам дефіцит, йор-йор! Уночі завмаг не спить, йор-йор! Чималий хабар він чує, йор-йор! Цей пройдисвіт і злодюга, йор-йор!
— Дівчата! — крикнула Шахиста. — Не випускаймо татуся до вечора — провчимо! А зараз пора відчиняти магазин, перерва закінчилась.
Вдоволені собою, дівчата розійшлися. Дядечко Махсум, по шию у воді, зостався стриміти в діжці. Я не втримався, нахилився над нею і шепнув на вухо Махсумові:
— О аллах, нехай таких веселих, відчайдушних дівчат буде і це більше на горе таким нахабам, як ти, і задля полегшення роботи обехеес, амінь!
Почувши голос «духа», дядечко, пойнятий жахом, поринув у діжку з головою, тільки бульки пішли.
Але хоч я і «дух», а відчув, що дуже хочу їсти. Пішов у їдальню, що була через вулицю напроти магазину.
Гонитва
У їдальні я взяв порцію лагману і з апетитом заходився біля нього, але з думки не йшов дядечко Махсум. Надворі віяв холодний пронизливий вітер. «Хоч би він не вмер там у діжці, — думав я з побоюванням. — Жалко, як-не-як». Нашвидку спорожнивши косу, я побіг до діжки. Але вона була вже порожня: дядечка хтось устиг визволити.
Отямився він дивовижно швидко. Перевдягнувся в сухе, за один ковток випив склянку горілки — і знову за старе.
— Дзуськи вам, а не товару! — вигукнув Махсум і посварився кулаком у бік торговельного залу. — Я вам ще покажу!
ebooksa