Замкнувши сейф, шухляди в столі, він заховав низку ключів до кишені і вислизнув службовим входом із магазину. «Щось замислив, негідник!» — вирішив я, рушаючи за ним.
Так ми опинилися на товчку. Махсум зупинився перед бабусею, що торгувала в"язаними вовняними шкарпетками.
— Бабо, де я можу знайти базаркома Арифа?
Бабуся весело затрясла пишним животом.
— Так він же оно за твоєю спиною стоїть, шановний!
Довготелесий Ариф і товстенький Махсум обнялися, почоломкались, як люди, що вік не бачилися.
— Ах ти, стовписько телеграфний, погладшаєш ти колись чи ні? — верескливо засміявся Махсум.
— Від чого ж гладшати? — обурився Ариф. — М"ясо самі лупите, а мені кидаєте кістки!
— Бог дасть, і тобі дещо перепаде.
— То ви прибули з добрими вістями?
— Ходімо лишень трохи далі…
Вони відійшли в тихий закутень. Дядечко Махсум, дивлячись на свого приятеля чистими очима, почав напускати ману:
— Учора получив на базі дефіцитного товару на двадцять тисяч карбованців. Працівнички мої звідкись пронюхали це, оранку беруть за горло, кажуть, давайте швидше товар, продамо, а вам за те, що дістали, викладемо тисяч дві-три. Ледве втік. Адже я завжди пам"ятаю про тебе, думаю, краще вже зроблю приємне другові, ніж давати заробити чужим… А між нами, сподіваюся, не пропаде, еге ж?..
— Побий мене бог, за мною не пропаде, — заприсягнувся Ариф-спекулянт, пожадливо блиснувши очима. — Скільки я вам буду винен?
І приятелі почали торгуватися. Махсум вимагав по карбованцю з кожної вторгованої десятки, Ариф, чого й треба було сподіватися, уперся, пропонуючи п"ятдесят копійок. Дядечко ображено надув губи, зібрався йти.
— Мені це принизливо, братику, отако торгуватися!
Довгов"язий Ариф ухопив його за полу.
— Згода, домовились, плачу по шістдесят копійок з десятки!
— Пусти, я поспішаю. Джерсові пальта, ондатрові шапки! Ні, не буде діла. Бувай. Уперта людина ти!
— По сімдесят?
ebooksa