— Хашимджане! — гукнув Салімджан-ака, прочинивши двері. — Куди ж він подівся, в коридорі його немає…
— Я тут! — відгукнувся я, знявши з голови чарівну шапочку й вилазячи з-під столу. — Хотів записати на пам"ять ваші голоси.
Спершу вони всі троє як остовпіли, потім спантеличено подивилися один на одного і лише через кілька хвилин отямилися, вибухнувши дещо нервовим, але загалом здоровим сміхом. Найдужче розвеселився майор Халіков: він реготав, ляскаючи себе по колінах, підскакуючи на місці і тупочучи ногами; а з очей йому лилися сльози.
Шарифа приречена…
Сьогодні я прокинувся набагато раніше, ніж звичайно. Але не хотілося вставати з теплої постелі. Солодко потягнувся, розслабився і вдався до приємних роздумів. Не знаю, як іншим, але мені у такому стані краще думається. Ось і зараз осяяла мене чудова думка. Так! Саме отак і зроблю!
Я одним духом випив банку пареного молока, що його залишила дбайлива тітонька Лутфі, і, на ходу втираючи рота, минувся до телефону. Відшукав у довіднику номер товстуна, того самого завскладом районного кооперативного товариства.
— Я слухаю, — долинув гугнявий його голос.
— Ассалому алейкум, — сказав я співуче.
— Здоров. Хто це?
— От тобі й маєш! Ви тепер і голосу мого не впізнаєте!
— Звідки мені знати твій голос? За день тисячі таких, як ти, дзвонять.
— Я буфетник, який працює під благословенним захистком вивіски «Сама втіха».
— А, це ти, Закіре? Щось дуже тонким став твій голос.
— Ха-ха-ха! — засміявся я. — Люблю я ваші жарти, ака! Неодмінно утнете щось таке.
— Ну, що ти хотів?
— Адил-ака, від"їжджаючи, наказав мені в разі потреби звертатися за порадою до вас…
— Та він же сьогодні прилітає. Якщо хочеш зустріти, ось тобі дані… — сказав товстун. Потім крикнув на когось (видно, той заглянув до нього в «кабінет»): «Вийди звідси, бовдуре! Пізніше прийдеш». І говорив далі уже в трубку: — Я розмовляв учора з ним по телефону. Коли запросиш на плов?
— На який це ще плов?
— А ти скнара! Повинен же виставити частування за те, що позбавився обехеес!
— Та що там плов! — засміявся я. — Царський почастунок буде, тільки зачекайте трохи. — І поклав трубку.