Твердиня

— Маєш рацію. Колись я вивчав морзянку, але це було давно… Розумієш, код Морзе безнадійно застарів. Він ніде не використовується. Я не дуже ним захоплювався, а тому… не пам’ятаю й половини літер.

Левко похнюпився.

— Не кисни, Лео, — правив далі Семен. — Дещо я все-таки пригадую. Семюел Морзе створював шифр так, щоб найпростіші коди — ті, що складаються з одного-двох знаків, — відповідали найчастіше вживаним буквам. Це щоб зменшити загальну кількість символів, які передаються по радіо. Зрозуміло, що саме найкоротші коди найлегше запам’ятати, саме вони найдовше тримаються в голові. Приміром, я точно знаю, що E позначається однією крапкою, Т — однією рискою. Ще я пам’ятаю код для букви А — вона найперша, її просто неможливо витравити з пам’яті — це крапка і тире. — Хлопець провів пальцем по смужці. — А тепер дивись: у нас є і одиночна крапка, і одиночне тире, і комбінація крапки й тире.

Росіянин дістав із кишені завчасно припасену гелеву ручку, стягнув зубами ковпачок і акуратно вималював під кодами відповідні їм букви.

— А решта? — Левко завертівся з нетерплячки. Зрештою зліз із каменя і випростався навпроти Семена. Струмок, муркочучи, огинав його босі ноги.

— Ось тут починається найцікавіше. — Сьома звично смакував потужністю власного інтелекту. — В цьому шифрі є дві літери, чиї коди симетричні один відносно другого. Це перша буква у першому слові і друга у другому, та, що між літерами А. Дивись, — хлопець показав пальцем, — «тире-тире-крапка», а тут — «крапка-тире-тире». Бачиш?

— Бачу. І що з того?

У Семенових очах затеплився лихоманковий полиск.

— Скажу так: нам з тобою пощастило. У таблиці, за якою я вчив англійську морзянку, букви з відповідними кодами розташовувалися двома стовпчиками. У першому йшли літери з A по P включно, а в другому — з Q по Z. Чисто випадково при такому поділі дві букви з симетричними кодами — «крапка-тире-тире» і «тире-тире-крапка» — опинились на одному рядку, одна напроти другої, розумієш? Саме через це вони відкарбувались у пам’яті.

— Що за букви?

— G та W. Але, — Сьома застережно підняв вказівний палець, — я не можу згадати, яка з них «тире-тире-крапка», а яка «крапка-тире-тире».

— Так підстав! — ледь не загорлав Лео. — І подивися, що вийде!

Росіянин зміряв друзяку співчутливим поглядом (так ми зазвичай дивимося на значно молодших братів чи сестер, коли ті втнуть якусь несусвітню дурницю), безмовно запитуючи: невже ти міг подумати, що я ще не зробив цього?

— Вже підставив. Для початку припустив, що «крапка-тире-тире» — це «джі», а «тире-тире-крапка» — це «дабі». — Замість дописати букви хлопець зобразив їх умовно, не знімаючи ковпачка. — Перше слово буде «wet».

— Мокрий.

— Сам знаю. Не перебивай. А от друге — «aga». — Сьома шморгнув носом. — Я не native speaker[102], але знаю мову достатньо, щоб стверджувати, що в англійській немає слова з чотирьох букв, яке починалося б на «aga». Коротше — глухий кут. Тоді я поміняв G та W місцями. — Хлопець знову зняв ковпачок і цього разу впевнено домалював літери.

— А остання? — ледве ворухнув губами українець.