Твердиня

— Так. — Чоловік забрав ліхтар від стіни і, втупившись поперед себе, попрямував до виходу. — Тільки не заходь туди вночі, — кинув він через плече.

— Чому?

Відповідь Джейсона надійшла наче крізь товщу води:

— Бо якщо щось станеться — я не встигну тебе витягти.

…Ввечері Джейсон довго не міг заснути. Згадка про Чорну кімнату розбурхала його. Він не заходив туди вже два з половиною роки, навіть не спускався в кінець коридора, здригаючись від одного погляду в бік чотириметрових дверей. Зрештою чоловік поринув у напівзабуття, яке, втім, не принесло полегшення. Джейсону снилися липка й похмура пітьма Чорної зали й отвір в підлозі, з якого долинав загадковий зривистий шепіт. Отвір, із якого піднімалось щось мутне, розпливчасте й несамовито чорне. Чорніше за темряву, що огортала Джейсона вві сні.

Янгольські Сурми

CI 18 серпня 2012 року, 06:11 (UTC – 5) Паїтіті

Росіянин не спав усю ніч і на ранок страшенно змучився. В голові царював тотальний безлад: раз за разом у свідомості прохоплювались уривки фраз…

(мені начхати, про що ви ґелґочете з психом…)

(хочеш, я його приберу?..)

…а перед очима спливали яскраві палички, схожі на збудників смертельних хвороб під мікроскопом. Семена лякало не бажання залишитись на Паїтіті. Це він міг пояснити, він легко прийняв цей факт і знав, що зможе жити з ним, не шукаючи виправдань. Хлопець боявся іншого. Збрехавши Левку, своєму найкращому другові за останні два роки, він не відчув жалю, жодних докорів совісті. Страшно було, що він не відчув узагалі нічого.

(допоможи нейтралізувати… хоча б на годину…)

(…затія нереальна…)

(українець не здається…)

(хочеш, я його ПРИБЕРУ?)

Те, що не давало Семену спати, не мало нічого спільного з совістю. Химерне відчуття, від якого злегка млоїло у шлунку, було радше гіпертрофованою формою цікавості, змішаною з безжальним усвідомлення того, що він достеменно знає, як організувати втечу. Мабуть, йому вдалося б заснути, якби не спогад про заквітчане дерево, яке хлопець побачив того дня, коли вперше опинився перед Паїтіті. Триметрове кущоподібне деревце з жовтими квітками, що тулиться до прямовисної північної стіни Твердині приблизно на середині між основою і вершечком.

«Янгольські Сурми… без дурні… то були Янгольські Сурми».

Під ранок Сьома прийняв рішення допомогти Левку.

Росіянин підвівся і наскільки дозволяв гіпс швидко одягнувся. Потім дошкандибав до матраца, на якому похропував Левко, і поторсав українця.

— Лео…

Левко щось муркнув і відмахнувся.