Росіянин зітхнув:
— У журналі «Psychiatry and Clinical Neuroscience»[145] був описаний випадок, коли після однієї чашки чаю, завареного на пелюстках бруґмансії, хлопчина ампутував собі пеніс і язик.
— Та ти що… — сонно пробурмотав Левко. — Для чого він це зробив?
Сьома не витерпів і з силою ляснув товариша по лобі:
— Прокинься, Лео! Той хлопчина був у нестямі. Алкалоїди, які містяться у бруґмансії, настільки потужні, що внаслідок вживання настає цілковитий розрив з реальністю. Людина марить і не усвідомлює цього, все здається напрочуд реальним. Якщо галюцинації, викликані іншими наркотичними рослинами, описуються переважно як приємні й безневинні, то всі, хто вживав бруґмансію, в один голос твердять: видіння, спричинені Янгольськими Сурмами, неймовірно моторошні й бридкі.
— Відколи це ти став біологом? — спитав Левко і тут-таки зміркував, що «біолог», мабуть, не зовсім доречне в такому разі слово.
— Глянь уважніше на квітки. Вони тобі нічого не нагадують?
Левко закивав (хоч і не зміг пригадати), а Семен продовжив:
— Вони нічим не відрізняються від квіток дурману. Нашого звичайного дурману. Хіба що пелюстки дурману не такі яскраві, більш бліді.
— Точно! — Перед очима у Левка враз постали подібні рослини, які він не раз бачив у бабусиному селі на Кіровоградщині (тільки там вони мали вигляд великих трав, а не дерев).
— Так я дізнався про бруґмансію. Років два тому надибав у Мережі інформацію про види дурману з більшою концентрацією алкалоїдів, ніж у тих, що ростуть у Росії чи Україні. Зацікавився, став читати. Потім натрапив на згадку про інший рід рослин з тієї ж родини, що й дурман (пасльонові), але з іще більшим вмістом галюциногенів, які зростають переважно у Латинській Америці. Це й була бруґмансія. Здається, в тому самому «Psychiatry and Clinical Neuroscience» писалось, що за 1994 рік в одній тільки Флориді сто дванадцять підлітків потрапили до реанімації через споживання бруґмансії, деякі померли. Рослина спричиняла глибокий транс із кривавими й бридкими ефектами, що іноді призводили до тимчасового безумства. Дерево завдяки яскравим квітам я зауважив першого ж дня, як ми підійшли до Паїтіті. — Семен показав пальцем на деревце, а тоді розвернув Левка до себе: — Чувак, бруґмансія — це ключ до втечі.
Левко нарешті вхопив ідею, але вона йому не сподобалась. Ні разу.
— Як ти пропонуєш…
Росіянин недослухав і відповів, випереджаючи запитання:
— Підкинути в їжу перед обідом. Сатомі допомагає на кухні, вона зможе це зробити. І тоді ти… тобто ми… отримаємо день, щоб вшитися з Твердині.
— Цілий день? — не повірив Левко.
Семенові очі недобре зблиснули:
— Якщо правильно визначитись із дозою, наслідки інтоксикації відчуватимуться на третій день після отруєння. Бруґмансія «погасить» гарнізон мінімум на дві доби. Повір, Лео, ця рослина — страшна і небезпечна штука.
Левко закліпав (тепер значно швидше) і, витягнувши шию, став роздивлятись далеке кущисте деревце, завішане, мов ялинка новорічними іграшками, біло-жовтими квітами. Таке мирне й незагрозливе на вигляд.
— Бляха, до дерева двадцять п’ять метрів. — Українець остаточно проснувся.
ebooksa