Твердиня

Кричала японка.

— Сатомі? — окликнув Левко, гадаючи, чи це не продовження сну.

— Лео, допоможи!

— Що з тобою?

Українець скочив на задерев’янілі ноги і вмить зрозумів, що не зарадить Сатомі, адже сам горить. Права рука, якою він уві сні закривався від вогню, палала.

— А-а-ар-р, чорт! — заричав він, струшуючи передпліччям, і тільки тоді збагнув, що не бачить полум’я. Левко відчував, як вогонь обпалює шкіру, пробираючись углиб руки, як здуваються пухирці по всій довжині від кисті до ліктя, але самого вогню не бачив. Рука була темною, як і все довкола. — Що за…

— ЛЕО!!!

Галас розбудив Сьому. Левко почув, як роз’їжджається блискавка на вході до намету, після чого зсередини висковзнув промінь світла. Семен присвічував собі ліхтарем.

— Чого кричите? Що сталося, Сатомі?

— Мої ноги! Я вся горю!!!

Росіянин освітив голі ноги японки, на яких не було ані жаринки.

— Я не розумію…

— Сьома, вона говорить правду. Я відчуваю те ж саме, у мене «палає» передпліччя.

Семен перекинув промінь на Левка, і українець жахнувся. Рука виглядала так, наче її обпалили вогнеметом: м’язи роздулися, шкіра почервоніла і вкрилася пухирями.

— Чувак, що ЦЕ?

Сьома підійшов ближче й одночасно з Левком помітив комах. По передпліччю повзали бурі п’ятиміліметрові істоти з товстими задніми частинами. Росіянин опустив промінь під ноги, освітивши видовище, від якого волосся стало сторчака. Земля пульсувала від крихітних тілець — весь табір заполонили кусючі комахи.

— МУРАХИ! — мов ошпарений заволав Семен, впізнавши нападників.

— Що?

— Вогненні мурахи! Ґреме, Яне, вставайте! Fire ants[92]! ТІКАЄМО!

Зрозумівши, в чому проблема, Сатомі стала збивати мурах з ніг. Левко струсив комах з руки, але вони полізли на литки.