Але й сидіти склавши руки теж не буде.
З нього досить.
Розділ 3
Бука
…Не стримавши здавленого крику, Маркевич почав сповзати на підлогу, намагаючись оглянутися назад і водночас жахаючись того, що могли побачити його вирячені очі. Але так і не пересилив себе, щоб повернути голову.
Того, що він устиг побачити, вистачило з надлишком, щоб у венах застигла кров. На його плечі лежало
Маркевич зсунувся на підлогу і, уткнувшись обличчям у зігнуті коліна, тонко заскиглив. У цю мить він був готовий віддати навіть увесь зміст замурованого в кабінеті сейфу, де зберігав усі свої валютні заощадження, — тільки б не піднімати очі, не бачити, ХТО зараз над ним стояв.
— Я нічого не зробив… Це…
До поганих дітей, щоб
Але…
У пам’яті виплив образ молодої жінки, що була на п’ятому місяці вагітності. Вона померла через два дні після того, як Маркевич переконав її, що
Він назавжди запам’ятав до деталей вираз її обличчя під час операції, хоча це було дуже давно. Однак тонка цівка крові, по підборіддю з прикушеної губи…
Це не
— Я… не винний!.. — Маркевич спробував відповзти убік. — Це в-випадковість! Цього не повинно було…
Маркевича трусило, наче він тримався за оголений провід. Він уже чітко зрозумів, що не побачить наступного ранку.
— Щ-що… ви хочете… зробити? Я… — Маркевич швидше відчув, аніж почув, як
І скулився, коли почув голос: