Ганнібал

— Можу я додати дещо, містере Верджер, якщо ви вже спитали? — Барні не став чекати дозволу. — У лікарні доктор Лектер реагував на неї тоді, коли Старлінг тримала себе в руках, коли стояла там, витираючи сперму з обличчя, і виконувала свою роботу. У листах він називає її воїном і зазначає, що в тій перестрілці вона врятувала дитину. Він поважає її сміливість і дисципліну, захоплюється цим. Він сам каже, що не планує до неї навідуватися. Чого він напевно не робить, так це не бреше.

— Саме про таких таблоїдних читачів я й казав, — вставив Демлінг. — У Ганнібала Лектера немає емоцій на кшталт захоплення чи поваги. Він не відчуває тепла чи приязні. Це романтична ілюзія, яка вказує на небезпеку через брак освіти.

— Докторе Демлінг, ви мене не пригадуєте, так? — спитав Барні. — Я саме чергував у відділенні, коли ви спробували поговорити з доктором Лектером, як пробували багато людей, але ви єдиний пішли від нього в сльозах. Він тоді опублікував відгук на вашу книжку в «Американському журналі психіатрії». Не дивно, що той відгук довів вас до сліз.

— Досить, Барні, — сказав Мейсон. — Розпорядися щодо мого ланчу.

— Самоук недороблений, нема нічого гіршого, — сказав Демлінг, коли Барні вийшов із кімнати.

— Докторе, ви мені не казали, що мали розмову з Лектером, — зауважив Мейсон.

— Він тоді впав у кататонічний ступор, ніякої розмови не відбулося.

— І через це ви плакали?

— Це неправда.

— Тобто ви заперечуєте слова Барні.

— Лектер увів його в оману, так само як і дівчину.

— Певно, Барні сам ласий до Старлінг, — сказав Крендлер.

Марґо засміялася сама до себе, проте достатньо голосно, аби Крендлер її розчув.

— Якщо хочете привабити доктора Лектера за допомогою Кларіс Старлінг, то вона має потрапити в скруту, — сказав Демлінг. — Скрута, яку він побачить, заохотить скривдити її ще більше. Її рани, у символічному розумінні, збуджуватимуть його так само, як коли б вона себе пестила. Коли лис чує крик зайця, то біжить на звук, але не на допомогу.

Розділ 52

— З приводу Кларіс Старлінг нічого не обіцяю, — мовив Крендлер, коли Демлінг пішов. — Я можу приблизно сказати вам, де вона і що робить, але контролювати завдання Бюро я не в змозі. І якщо Бюро вирішить виставити її як приманку, то забезпечить їй хороше прикриття, повірте.

Аби підкреслити свої слова, Крендлер ткнув пальцем у Мейсонову темряву:

— Вам не слід втручатись у цю операцію. У вас не вийде прорвати прикриття й перехопити Лектера. Ваших людей одразу ж помітить зовнішнє стеження. По-друге, Бюро не вестиме активних дій, якщо тільки він знову не вийде на контакт або ж не з’являться докази, що він уже поруч; Лектер і раніше їй писав, але ж не приїздив. За нею стежитимуть як мінімум дванадцятеро людей, а це дорого. Було б набагато легше, якби ви не витягали її з тої халепи через перестрілку. Зараз уже буде складно змінити тактику й наново все на неї повісити.

— Було б, якби, не слід, — сказав Мейсон, непогано впоравшись із «с» у таких обставинах. — Марґо, зазирни в міланську газету «Corriere della Sera» за середу, через день після того, як убили Пацці, зверни увагу на перше оголошення в «сімейній» колонці. Зачитай-но.

Марґо піднесла густий шрифт до світла: