Ганнібал

Під лампами в гостьовому куточку він постав сухорлявим чоловіком, який старанно за собою доглядав, та вже лущився, зачісував на плямисту лисину пасма сухого волосся й носив на годинниковому ланцюжку ключ «Фі Бета Каппа»[111]. Доктор сів за кавовий столик навпроти Крендлера. Здавалося, він тут уже бував.

У вазі з фруктами й горіхами лежало яблуко, і червивий бік був обернений до доктора Демлінга. Демлінг розвернув яблуко до себе іншим боком. Крізь скельця окулярів він спостерігав за Марґо з певним подивом, навіть отупінням, коли вона взяла чергову пару волоських горіхів і повернулася до свого місця біля акваріума.

— Доктор Демлінг — завідувач кафедри психології в Бейлорському університеті. На посаді у Верджера, — розповів Мейсон Крендлеру. — Я запитав у нього, який може бути зв’язок між доктором Лектером і агентом ФБР Кларіс Старлінг. Докторе…

Демлінг сидів у кріслі й дивився просто перед себе, наче свідок на суді, а тоді повернув голову до Мейсона, ніби глянув на присяжних. Крендлер бачив його відпрацьовані жести, обережне загравання свідка-експерта, чиї послуги коштують дві тисячі доларів на день.

— Містер Верджер явно знайомий із моїми науковими регаліями, чи не бажаєте й ви заслухати? — спитав Демлінг.

— Ні, — відповів Крендлер.

— Я переглянув записи тої Старлінг, що вона робила під час розмов із Ганнібалом Лектером, і його листи до неї, і матеріали щодо їхнього походження, які ви мені надали, — почав Демлінг.

На цих словах Крендлер здригнувся, і Мейсон пояснив:

— Доктор Демлінг підписав угоду про нерозголошення.

— Корделл виводитиме слайди на екран за вашою вказівкою, докторе, — сказала Марґо.

— Спершу — коротко про походження, — Демлінг звірився зі своїми нотатками. — Ми зна-а-а-аємо, що Ганнібал Лектер народився в Литві. Його батько був графом, родина тримала титул із десятого століття, мати — великородна італійка, з роду Вісконті. Під час відступу німців кілька нацистських танків обстріляли з пагорба їхній маєток у Вільнюсі, убивши обох батьків і більшість слуг. Діти після цього зникли. Їх було двоє, Ганнібал і його сестра. Що сталося з сестрою — невідомо. Суть у тому, що Лектер сирота, як і Кларіс Старлінг.

— Про що вас повідомив я, — нетерпляче вставив Мейсон.

— Але які ви з цього зробили висновки? — спитав доктор Демлінг. — Я не кажу, що між двома сиротами виникла симпатія, містере Верджер. Про симпатію тут не йдеться. Симпатії тут не місце. І співчуття стікає кров’ю в пилюці. Послухайте мене. Єдине, чим може скористатися доктор Лектер із їхнього спільного сирітського досвіду, — це здатність краще її розуміти і, зрештою, контролювати. Річ саме в контролі. Дитинство тої Старлінг пройшло в державних закладах, і, судячи з ваших даних, немає підстав для думки, що вона має стабільні особисті стосунки з якимось чоловіком. Вона мешкає з колишньою одногрупницею, молодою афроамериканкою.

— Тут точно пахне сексом, — сказав Крендлер.

Психіатр поглянув на Крендлера — і Крендлер автоматично вибув із гри.

— Ніколи не можна сказати напевне, чому одна людина живе з іншою.

— Це, як написано в Біблії, «таємне», — сказав Мейсон.

— Старлінг — ласий шматочок, якщо тобі до вподоби цільнозерновий хліб, — припустила Марґо.

— Гадаю, потяг іде з боку Лектера, а не від неї, — сказав Крендлер. — Ви ж її бачили — холодна, мов риба.

— Так-таки й холодна, містере Крендлер? — пролунав здивований голос Марґо.