Ганнібал

Я не планую вас відвідувати, Кларіс, оскільки світ цікавіший, коли в ньому існуєте ви. Сподіваюсь, ви відплатите мені взаємністю…

Доктор Демлінг поправив окуляри без оправи, що сповзли з носа, і прокашлявся.

— Це класичний приклад того, що я у своїй науковій праці назвав аванкулізмом, і в спеціалізованій літературі це явище дедалі частіше називають аванкулізмом Демлінга. Імовірно, термін увійде до наступного видання «Діагностичного й статистичного посібника». Обивателю це можна пояснити як створення образу мудрого і дбайливого опікуна з метою нав’язати особисті ідеї. Як я зрозумів із матеріалів справи, питання про крики ягнят стосується випадку з дитинства Кларіс Старлінг, коли її названі батьки забивали ягнят на ранчо в Монтані, — провадив доктор Демлінг беземоційним тоном.

— Вона вимінювала в Лектера інформацію, — сказав Крендлер. — Він щось знав про того серійно вбивцю Баффало Білла.

— Другий лист, написаний сім років по тому, на перший погляд видається сповненим підтримки й співчуття, — розповідав Демлінг. — Він дражнить її згадками про батьків, яким вона, вочевидь, поклоняється. Називає її батька «покійним нічним вартовим», а матір — «покоївкою». А потім він наділяє їх чудовими якостями, такими, як уявляє собі Старлінг, і далі продовжує перераховувати ці якості, виправдовуючи її кар’єрні невдачі. Це інграціація, контроль. Гадаю, ця пані Старлінг має тривалу залежність від батька, «імаго», яке заважає їй легко вступати в сексуальні стосунки і сприяє приязні до доктора Лектера через певний трансфер, чим він, з притаманним йому збоченням, одразу користується. У другому листі він знову заохочує її зв’язатися з ним через газетні оголошення й називає їй кодове ім’я.

«Боже мій, він не затикається!» — думав Мейсон. Неспокій та нудьга були для нього справжньою мукою, бо Мейсон навіть не мав змоги пововтузитися.

— Добре, гаразд, чудово, докторе, — перебив він. — Марґо, прочини вікно трохи. У мене є нове джерело інформації про Лектера, докторе Демлінг. Людина, яка знайома як зі Старлінг, так і з Лектером, бачила їх разом і перебувала в компанії Лектера довше, ніж будь-хто інший. Я хочу, аби ви з ним поговорили.

Крендлер зіщулився на канапі, у животі закрутило, коли він збагнув, до чого йде.

Розділ 51

Мейсон промовив кілька слів в інтерком, і до кімнати зайшов високий чоловік. Він був мускулястий, як Марґо, і вдягнений у біле.

— Це Барні, — представив Мейсон. — Він завідував відділенням для буйних пацієнтів у Балтиморській державній лікарні для психічно хворих злочинців протягом шести років, коли там перебував Лектер. Тепер він працює на мене.

Баррі обрав місце перед акваріумом поруч із Марґо, але докторові Демлінгу захотілося поглянути на нього при світлі. Він пересів на канапу до Крендлера.

— Барні, так? Отже, Барні, яка в тебе професійна підготовка?

— Атестат молодшого медичного працівника.

— Молодшого медичного працівника? Молодець. І все?

— Диплом бакалавра гуманітарних наук Державного коледжу заочного навчання, — відповів Барні без жодних емоцій. — І сертифікат про закінчення курсів у патологоанатомічній школі в місті Каммінз. Маю кваліфікацію лаборанта-препаратора. Тренувався ночами, коли вчився на медбрата.

— То ти оплачував собі навчання на медбрата, працюючи помічником у морзі?

— Так, забирав тіла з місць злочинів і асистував під час розтинів.

— А до того?

— Морська піхота.