— Запакуйте, будь ласка, — попросив доктор Лектер.
— Заповніть цю анкету, може, виграєте полювання на оленя. Непогана ділянка в лісі, дводенний дозвіл, — сказав продавець.
Доктор Лектер заповнив анкету на участь у розіграші та опустив її в проріз скрині.
Щойно крамар зайнявся іншим покупцем, доктор Лектер повернувся до ятки.
— От лихо! — сказав він. — Забув зазначити в анкеті номер телефону. Можна?
— Звісно, прошу.
Доктор Лектер прийняв кришку зі скрині й дістав дві горішні анкети. У свою він дописав вигаданий телефонний номер, а на нижню кинув довгий погляд, лише раз кліпнувши очима, як це робить об’єктив фотоапарата.
Розділ 56
У спортивній залі на фермі «Мускусний щур» панують чорний колір і хромовий блиск. Вона устаткована за останнім словом техніки фірмою «Наутілус»: тренажери, вільні ваги, приладдя для аеробіки й фітобар.
Барні вже майже закінчив тренування й сидів на велотренажері, коли збагнув, що, крім нього, у залі є ще хтось. Марґо Верджер, яка знімала спортивний костюм у кутку. На ній лишилися еластичні шорти й безрукавка на спортивний ліфчик, до яких вона тепер додала пояс штангіста. Барні чув, як у кутку цокотіли металеві диски. Слухав, як вона дихає під час розминки.
Барні педалив на тренажері, не відчуваючи опору, витираючи голову рушником, коли в перерві між підходами до нього підійшла Марґо. Вона поглянула на його руки, потім на свої. Вони були приблизно однакового розміру.
— Скільки витискаєш лежачи? — спитала вона.
— Не знаю.
— А мені здається, що чудово знаєш.
— Може, триста вісімдесят п’ять[117], щось таке.
— Триста вісімдесят п’ять? Не думаю, здорованю. Не думаю, що ти витиснеш триста вісімдесят п’ять.
— Може, ви й праві.
— У мене тут є стодоларова банкнота, і вона каже: триста вісімдесят п’ять лежачи тобі не витиснути.
— Проти чого закладаєтеся?
— Проти такої ж сотні баксів, а ти як, блін, думаєш? Я підстрахую.