Ганнібал

Центральний морг округу Кларендон у північній Вірджинії з’єднаний з окружною лікарнею коротким санітарним тамбуром із широкими двійчастими дверима з обох боків, аби легше було провозити мерців. Помічник шерифа стояв біля цих дверей, не пускаючи всередину п’ятьох журналістів і операторів, що згуртувалися навколо нього.

Старлінг стала навшпиньки за спинами репортерів і підняла вгору жетон. Коли помічник його помітив, то кивнув, і Старлінг пірнула всередину. За нею замиготіли спалахи фотоапаратів, блимнув «sun gun»[119].

У кімнаті для розтинів тиша, чути лише клацання інструментів, що їх складають у металеву тацю.

В окружному морзі є чотири столи для розтинів із неіржавкої сталі, біля кожного — терези та раковина. Два столи накриті простирадлами, тканина то там, то тут напиналася через останки під нею. На столі, найближчому до вікна, проводився звичайний розтин пацієнта, який помер у лікарні. Патологоанатом з асистенткою були зайняті якимось складним процесом, що вимагав уваги, тому не підвели голів, коли Старлінг увійшла.

Кімнату заповнив тонкий писк електричної пилки, і за мить патологоанатом обережно відклав убік кришку черепа й вийняв у складених ківшиком долонях мозок, який хльопнув на терези. Він прошепотів вагу в мікрофон, прикріплений до халата, і взявся вивчати орган на чаші терезів, тицьнув у нього пальцем у гумовій рукавичці. Коли за плечима асистентки він помітив Старлінг, то кинув мозок у розкриту грудну порожнину трупа, поцілив гумовими рукавичками в смітник, як хлопчики стріляють аптечними резинками, і, обійшовши стіл, наблизився до Старлінг.

Старлінг, мало не здригнувшись, потисла йому руку.

— Кларіс Старлінг, спеціальний агент ФБР.

— Доктор Голлінгсворт, судово-медичний експерт, лікарняний патологоанатом, шеф-кухар і прибиральник.

У Голлінгсворта були яскраві сині очі, блискучі, мов яйця, з яких обережно зняли шкаралупу. Не відводячи очей від Старлінг, він звернувся до асистентки:

— Марлен, сповістіть пейджером шерифа — він у реанімації кардіології — і розкрийте ці останки, якщо ваша ласка, мем.

З досвіду Старлінг, судово-медичні експерти зазвичай розумні, проте часто дуркуваті й нерозважливі в повсякденному спілкуванні, а ще люблять похизуватись. Голлінгсворт простежив за поглядом Старлінг.

— Ви про той мозок загадалися?

Вона кивнула й розвела руками.

— Це не недбалість, спеціальний агенте Старлінг. Це моя послуга похоронному бюро, що я не кладу мозок назад у черепну коробку. У цьому випадку в них буде відкрита труна й тривале прощання, під час якого мозкова речовина неодмінно витече на подушку, тож ми начиняємо череп підгузками чи що там під рукою, усе гарненько закриваємо, і я вставляю скоби в кришку черепа над обома вухами, аби нічого не з’їхало. Родина отримує всі частини тіла, і всі задоволені.

— Розумію.

— Тоді скажіть, чи розумієте ви ось це, — мовив він.

Асистентка лікаря Голлінгсворта прибрала простирадла, що вкривали патологоанатомічні столи за спиною Старлінг. Кларіс озирнулася й побачила картину, цілісний образ, який не забуде до кінця життя. На столах із неіржавкої сталі поруч лежали олень і чоловік. З оленя стирчала жовта стріла. Саме древко стріли та роги напинали простирадло, мов кілки намет.

Чоловікові дісталася коротша й товстіша жовта стріла, що проткнула череп упоперек біля кінчиків вух. На ньому досі лишався єдиний предмет одежі — бейсбольна кепка, вдягнена задом наперед і пришпилена до голови стрілою.

Дивлячись на нього, Старлінг мимоволі видала недоладний смішок, який спинила так швидко, що його можна було сприйняти за вигук сум’яття. Обидва тіла лежали в однаковій позі — на боці, а не в звичній анатомічній позиції, і через це було чітко видно, що туші розібрали майже ідентично: в обох випадках охайно та економно вирізали філей разом із тонким краєм і тою частиною, що пролягає під хребтом.

Хутро оленя на неіржавкій сталі. Голова піднята над металевим підголівником за рахунок рогів і повернута набік, в оці видно лише білок, наче тварина намагалася поглянути назад, на яскраву деревину, що її вбила. Істота лежала на боці, мов у калюжі власного відображення, посеред ідеального порядку кімнати для розтинів, і видавалася такою дикою та чужорідною людині, яким не видавався жоден олень у лісі.