Ганнібал

Барні подивився на неї й наморщив своє гумоподібне чоло.

— Окей.

Вони закріпили навантаження. Марґо перерахувала диски з того кінця, де їх почепив Барні, наче він збирався її обдурити. Він навзаєм і дуже уважно перерахував диски з кінця Марґо.

Барні ліг на лаву, Марґо стала над ним у головах у своїх спандексових шортах. Вигин тіла між стегнами і животом був гофрований, мов барокова рама, а масивний торс, здавалося, тягнувся майже до стелі.

Барні влаштувався зручніше, посовався спиною на лаві. Ноги Марґо пахли охолоджувальною рідкою маззю. Руки легенько торкалися грифа, нігті пофарбовані кораловим лаком, кисті, такі гожі й такі сильні.

— Готовий?

— Так.

Барні штовхнув штангу до обличчя, що схилилося над ним.

Вправа виявилася не такою вже й складною. Він поставив штангу на стійку, перш ніж вона встигла його підстрахувати. Марґо дістала зі спортивної сумки гроші.

— Дякую, — мовив Барні.

— Присідань я роблю більше, ніж ти, — ось і все, що сказала Марґо.

— Знаю.

— Звідки знаєш?

— Бо я пісяю навстоячки.

Дебела шия Марґо почервоніла.

— Я справді можу.

— Закладаємося на сотню баксів? — запитав Барні.

— Зроби мені смузі, — відказала вона.

У фітобарі стояла ваза з фруктами й горіхами. Поки Барні робив у блендері фруктове смузі, Марґо поклала в кулак два волоські горіхи й розчавила.

— А зможете розчавити тільки один горіх, щоб його не було до чого притискати? — поцікавився Барні, розбиваючи об край блендера два яйця й додаючи їх у смузі.