Ганнібал

Доктор Лектер швидко його оглянув. Куля лишила слід на коротких ребрах, а на верхній лівій частині чола виднівся компресійний перелом і також дірка від кулі. Череп поріс мохом, отвори забиті брудом, голу кістку видно лише подекуди. У черепа були високі вилиці, такі доктор Лектер уже бачив.

— Земля багато не лишає, — сказав містер Ґрінлі.

Кістки обтягували прогнилі рештки штанів і лахміття від ковбойської сорочки. Перламутрові кнопки-застібки провалилися крізь ребра. На грудях покоївся ковбойський капелюх, бобровий 3Х із заломом «форт Ворт». На крисах також була щербина, а в наголовку — дірка.

— Ви знали покійного? — запитав доктор Лектер.

— Ми викупили це бюро й почали порядкувати цвинтарем у 1989 році, у рамках розширення фірми, — відповів містер Ґрінлі. — Тепер я проживаю неподалік, але головний офіс компанії розташований у Сент-Луїсі. Хочете спробувати зберегти одяг? Або я можу порадити вам костюм, хоча не думаю…

— Ні, — відказав доктор Лектер. — Почистіть щіткою кістки, одягу не треба, крім капелюха, пряжки й черевиків, маленькі кістки від рук і ніг покладіть у мішечок і замотайте їх у найкращий шовковий саван разом із черепом та довгими кістками. Не треба викладати, просто зберіть усе докупи. Якщо надгробок залишиться вам, це компенсує витрати на закриття могили?

— Так, якщо ваша ласка, розпишіться ось тут, і я віддам вам копії всіх інших документів, — сказав містер Ґрінлі, дуже задоволений проданою домовиною.

Більшість похоронних розпорядників, що приходять за тілом, просто склали б кістки в картонну коробку й продали родині власну домовину.

Документи на ексгумацію, які надав доктор Лектер, цілком відповідали розділу 711.004 Кодексу з охорони здоров’я й безпеки штату Техас, про що йому було відомо, оскільки він сам їх виготовив, знайшовши всі вимоги й факсимільні форми на сайті Техаської асоціації окружних юридичних бібліотек швидкої довідки.

Двоє робітників, радіючи дверям у задній стінці кузова орендованої вантажівки доктора Лектера, вкотили на місце нову домовину і прикріпили її разом із транспортним візком пасками поряд із єдиним іншим вантажем — шафою для одягу.

— Яка чудова ідея возити з собою свій гардероб. Щоб церемоніальний одяг не м’явся у валізі, правда? — сказав містер Ґрінлі.

У Далласі доктор дістав із шафи кофр для альта і склав у нього перев’язаний у шовк пакунок із кістками, причому в нижню секцію вільно вмістився капелюх, а вже в нього уклався череп.

Біля кладовища Фіш-Треп доктор викинув через задні двері домовину й повернув орендовану вантажівку в аеропорт Даллас-Форт-Ворт, де здав у багаж кофр для альта, що мав прибути безпосередньо у Філадельфію.

IV. ВИЗНАЧНІ ПОДІЇ В КАЛЕНДАРІ ЖАХІВ

Розділ 69

У понеділок Кларіс Старлінг мала перевірити списки екзотичних покупок за вихідні, але система працювала з перебоями, тож довелося викликати комп’ютерного техніка з інженерного відділу. Навіть ураховуючи скорочений до мінімуму перелік із двох чи трьох особливих марочних вин від п’ятьох виноробів, усього двох постачальників фуа-ґра в США і п’ятьох ритейлерів делікатесів, кількість покупок вражала. Дані від окремих винних магазинів, господарі яких телефонували за номером у бюлетені, довелося вводити від руки.

За рахунок того, що особу доктора Лектера встановили в справі вбивства мисливця на оленів у штаті Вірджинія, Старлінг звузила пошук тільки до покупок на Східному узбережжі, за винятком фуа-ґра від «Сономи». Паризький «Фошон» відмовився співпрацювати. Старлінг не змогла розібрати, що їй сказали працівники магазину «Vera dal 1926» у Флоренції, тому надіслала до Квестури факс із проханням про допомогу, якщо доктор Лектер замовить білі трюфелі.

Наприкінці робочого дня в понеділок, 17 грудня, у Старлінг залишилося дванадцять варіантів, які треба було перевірити. Це були набори покупок, оплачені кредитними картками. Якийсь чоловік придбав ящик «петрю» та «ягуар» із суперчарджером і оплатив усе карткою «American Express».

Ще один замовив ящик «батар-монраше» і ящик зелених устриць із Жиронди.

Старлінг відправила варіанти до місцевих бюро, аби там усе перевірили.