Ганнібал

Ось що втішало його наразі: якщо Старлінг втратить роботу, то в найгіршому випадку тому клятому лесбійському лігву, де мешкає Старлінг, доведеться обходитися без великої супутникової тарілки, що транслює спортивні канали. У найгіршому випадку він просто дозволить неприпнутій гарматі перекотитися за борт і більше нікому не заважати.

Коли «неприпнута гармата» опиниться за бортом, човен припинить розгойдуватися — так думав Крендлер, задоволений і заспокоєний, мов ті дві морські метафори утворювали логічне рівняння. Те, що гармата рухається саме від гойдання човна, аж ніяк його не хвилювало.

Крендлер вів таке насичене уявне життя, яке тільки дозволяла його фантазія. Тепер заради власного задоволення він змальовував собі Старлінг старою, яка перечіпляється на ходу через цицьки, що її стрункі ноги стали безформними й посиніли від вен, що вона ледве пересувається сходами, несучи на прання білизну, відвертаючи обличчя від плям на простирадлах, заробляючи таким чином на куток у мотелі, яким володіє парочка старих, волохатих клятих лесбійок.

Він уявляв, що скаже їй наступного разу, після тріумфу над «діркою з кукурудзяної ферми».

Озброєний професійною оцінкою доктора Демлінга, він хотів опинитися поруч зі Старлінг, коли в неї заберуть зброю, і сказати їй, не розтуляючи рота: «Ти така стара, що можеш трахатися з власним татком, навіть за мірками білого непотребу з Півдня». Він подумки повторював цю фразу, думав занотувати її собі в блокнот.

Крендлер мав зброю, час і отруту, необхідні для руйнування кар’єри Старлінг, і, щойно він узявся до справи, йому на поміч прийшли фортуна і пошта з Італії.

Розділ 68

Цвинтар Беттл-Крік, що неподалік міста Габбарда, штат Техас, схожий на шрам на левиній шкурі, на яку перетворюється центральний Техас у грудні. Зараз там свище вітер, як він робитиме це завжди. Перечекати його не вийде.

У новій частині цвинтаря надгробки укладено на одному рівні з землею, щоб легше було косити траву. Сьогодні над могилою однієї маленької іменинниці танцює срібляста повітряна кулька у формі серця. У старій частині цвинтаря траву регулярно косять по стежках, і дещо рідше косарка пробирається між могил. У землю втоптуються уривки стрічок і стеблини висохлих квітів. У глибині цвинтаря є компостна купа, куди відносять старі букети. Між веселою кулькою у формі серця і компостною купою працює на холостому ходу екскаватор. Ним керує чорношкірий молодик, а ще один стоїть на землі й намагається прикрити долонями вогник сірника, щоб запалити сигарету…

— Містере Клостер, я попросив вас бути присутнім під час цієї операції, щоб ви самі побачили, з чим ми стикаємось. Певен, що ви відмовите родичів від споглядання, — сказав містер Ґрінлі, директор похоронного бюро міста Габбард. — Сама домовина, і я ще раз хочу похвалити ваш смак, сама домовина становитиме чудове видовище, і це все, що їм треба бачити. Радий надати вам на неї професійну знижку. Мій батько, наразі вже покійний, спочиває саме в такій.

Він кивнув молодикові за кермом екскаватора, і ківш машини відкусив шматок із порослої травою проваленої могили.

— Ви певні щодо надгробка, містере Клостер?

— Так, — відповів доктор Лектер. — Діти замовили єдиний надгробок для матері й батька.

Вони стояли мовчки, вітер тріпав холоші штанів, поки екскаватор не зупинився на глибині приблизно двох футів.

— Звідси краще працювати лопатами, — сказав містер Ґрінлі.

Двійко робочих пірнули в яму й почали викидати назовні землю легкими завченими рухами.

— Обережно, — попередив містер Ґрінлі. — Там від початку домовини, вважай, не було. У жодне порівняння не йде з тим, що він отримає зараз.

І дійсно, дешева домовина з пресованих деревоплит провалилася всередину, на свого мешканця.

Ґрінлі наказав копачам обчистити навколо неї землю й просунути брезент під уціліле дно ящика. За допомогою тканини труну підняли й закинули в багажник вантажівки.

У гаражі похоронного бюро міста Габбард стояв стіл на козлах, і саме туди поклали домовину й прибрали шматки проваленої кришки, під якими виявився чималий скелет.