Ганнібал

Старлінг помахала приставу, коли той заднім ходом виводив автівку з під’їзної доріжки.

Лист просто наказував з’явитися на слухання. Жодних причин не було наведено.

Арделія Мепп, ветеран міжусобних війн Бюро та скалка в дупі клубу старих добрих хлопців, одразу ж заварила якнайміцніший лікувальний чай за рецептом своєї бабці, відомий здатністю покращувати розумові здібності. Старлінг завжди страхалася цього чаю, але тепер іншого виходу не було. Мепп постукала пальцем по бланку.

— Генеральний прокурор ні чорта не мусить тобі пояснювати, — сказала Мепп між ковтками. — Якби звинувачення висувала комісія з професійної відповідальності або та сама комісія при міністерстві юстиції щось на тебе нарила, то вони б мали все тобі сказати, мали б вручити тобі відповідні документи. Вони б мусили прислати тобі ту кляту форму 645 чи 644 з усіма звинуваченнями, і, якби ті мали кримінальний характер, ти могла би претендувати на адвоката й повний розголос, тобто на все, що отримують звичайні шахраї, атож?

— Атож, чорт забирай.

— Ну, у цьому випадку ти отримаєш хіба що дулю з маком. Генеральний прокурор має політичну владу, він може перебрати на себе будь-яку справу.

— То він і цю перебрав?

— Бо Крендлер язика з його дупи не виймає. Хай там як, якщо захочеш скористатися законом про рівність прав, то в мене є всі телефонні номери. А тепер, Старлінг, слухай мене уважно: ти маєш їм сказати, що хочеш все записати на диктофон. ГП не має справи з друкованими свідченнями. Лонні Ґейнз підняв колись із цього приводу велику бучу. Вони записують кожне твоє слово, але пізніше ці слова можуть якимось чином змінитися. Розшифровку тобі нізащо не покажуть.

Старлінг зателефонувала Кроуфорду. Голос у нього звучав так, наче він щойно прокинувся.

— Не знаю, у чому річ, Старлінг, — сказав він. — Треба попитати. Одне я знаю точно: завтра буду там.

Розділ 71

Ранок, і залізобетонна клітка Будівлі Гувера тьмариться під молочними небесами.

У ці часи, коли в автівки постійно підкладають бомби, центральний вхід і внутрішнє подвір’я здебільшого закриті для публіки, а саму будівлю обступає коло старих автомобілів Бюро, які слугують імпровізованим аварійним бар’єром.

Поліція округу Колумбія, додержуючись бездумного розпорядку, день у день виписує штрафні талони деяким машинам у цьому бар’єрі, аркуші накопичуються під склоочисниками, звідки їх вихоплює вітер і розносить вулицею.

Безхатько, що грівся над каналізаційною ґраткою при узбіччі, гукнув Старлінг і простягнув руку, коли та проходила поруч. Половина його обличчя була помаранчевого кольору, певно, від бетадину з якогось пункту невідкладної допомоги. Безхатько підставив полістиролову склянку з обшарпаними краями. Старлінг порилася в сумочці, шукаючи долар, і віддала два, похилившись до теплого затхлого повітря й пари.

— Хай вам Бог помагаʼ, — сказав безхатько.

— Дякую, — відповіла Старлінг. — Зараз мені будь-яка допомога не завадить.

Старлінг узяла велику каву в «Au Bon Pain» на Десятій вулиці, по сусідству з Будівлею Гувера, як вона робила вже багато разів протягом довгих років служби. Після неспокійного сну їй хотілося кави, але не хотілося під час слухання проситися за малою потребою в туалет. Тож вона вирішила випити тільки половину.

Крізь вікно вона помітила Кроуфорда й наздогнала його на тротуарі.

— Хочете, я поділюся з вами кавою, містере Кроуфорд? Вони можуть дати ще одну чашку.