— Без кофеїну?
— Ні.
— Тоді не варто, бо я зі шкіри можу вистрибнути.
Кроуфорд здавався змореним і старим. З кінчика носа звисала прозора крапля. Вони зупинилися осторонь від потоку пішоходів, які рушили до бічного входу в штаб-квартиру ФБР.
— Старлінг, мені невідомі причини цього слухання. Жодного іншого учасника перестрілки на «Фелічіано» не викликали, принаймні я не знайшов такої інформації. Я буду з тобою.
Старлінг дала йому серветку, і вони влилися в щільний потік робітників, що прибували на денну зміну.
Старлінг помітила, що адміністративний персонал має незвично ошатний вигляд.
— Дев’яноста річниця ФБР. Сьогодні приїде Буш із промовою, — нагадав їй Кроуфорд.
У провулку стояли чотири телевізійні фургони з супутниковим зв’язком.
Операторська група каналу WFUL облаштувалася на тротуарі й знімала молодика з каскадною зачіскою, який щось говорив у мікрофон. Помічник продюсера, який сидів на даху фургона, побачив у натовпі Старлінг і Кроуфорда.
— Он вона, он вона, у моряцькому плащі, — гукнув він униз.
— Поїхали, — скомандував Каскад. — Пишемо!
Телевізійники увігналися в людський потік, аби захопити крупним планом обличчя Старлінг.
— Спеціальний агенте Старлінг, як ви прокоментуєте розслідування бійні на рибному ринку «Фелічіано»? Ваш рапорт уже прийняли? Чи звинувачують вас у вбивстві п’ятьох…
Кроуфорд зняв свого непромокального капелюха й, удаючи, ніби прикриває очі від світла телекамери, зумів на мить затулити об’єктив. Телевізійників зупинили тільки двері з датчиком безпеки.
Ці сучі діти отримали наводку.
Проминувши контроль, вони зупинились у фойє. Надворі був туман, і їхній одяг усіявся дрібними крапельками. Кроуфорд насухо проковтнув таблетку «Ґінкґо білоба».
— Старлінг, гадаю, вони обрали саме цей день через гармидер навколо імпічменту й річниці. У цій бучі будь-яке рішення пройде непоміченим.
— Навіщо тоді нацьковувати пресу?
— Бо не всі на цьому слуханні співають однієї пісні. У тебе є десять хвилин, не хочеш припудрити носика?