Ганнібал

Виходячи з кімнати, заступник помічника Генерального прокурора Крендлер чув мугикання. Мейсон часто наспівував церковні гімни, коли замислював лихе: «Головну наживку ти вже проковтнув, Крендлере, але ми це обговоримо після того, як ти зробиш перший депозит для компромату, — тоді ти належатимеш мені».

Розділ 45

У кімнаті Мейсона лишаються тільки родичі — брат і сестра.

М’яке світло й музика. Північноафриканська музика, уд і барабани. Марґо сидить на дивані, похиливши голову, упершись ліктями в коліна. Вона схожа на метальника молота, що сів передихнути, або ж на штангіста, який спочиває після тренування в спортивному залі. Вона дихає трохи швидше, ніж респіратор Мейсона.

Пісня закінчується, і Марґо підводиться, прямує до ліжка. Вугор вистромлює голову з нори в штучній скелі, щоб перевірити, чи не піде й сьогодні з його хвилястих срібних небес короповий дощ. Хрипкий голос Марґо звучить якомога м’якше:

— Ти не спиш?

За мить погляд єдиного, вічно розплющеного ока Мейсона став усвідомленим.

— Час поговорити про те, — сичання респіратора, — чого хоче Марґо? Сідай сюди, до Санти на коліна.

— Ти знаєш, чого я хочу.

— Розповідай.

— Ми з Джуді хочемо завести дитину. Хочемо дитину Верджерів, нашу рідну дитину.

— А чому б вам не купити якесь китайське немовля? Вони дешевші за поросят.

— Добра справа. Може, так теж зробимо.

— Як там у татковому заповіті… «Спадкоємцеві, чию кревну спорідненість буде підтверджено ДНК-тестами в лабораторії „Селлмарк“ чи подібному закладі, відійде все моє майно після смерті мого любого сина Мейсона». Любого сина Мейсона — це про мене. «У разі відсутності нащадка єдиним одержувачем спадку має стати Південна баптистська конвенція з урахуванням окремих пунктів, що стосуються Бейлорського університету у Вейко, штат Техас». Татко дуже розлютився, коли дізнався, що ти стала пірнати за кудлатими мушлями, Марґо.

— Не повіриш, Мейсоне, але річ не в грошах… Ну хіба трошки, але невже ти сам не хочеш мати нащадка? Це ж буде і твій спадкоємець, Мейсоне.

— А чому б тобі не знайти якогось доброго хлопака й не запустити його у свою дірочку, Марґо? Тільки не кажи, що не знаєш, як це робиться.

Темп марокканської мелодії знову почав наростати, нав’язлива репетиція уду гнівно відбивалася в її вухах.

— Я вже попсувала себе, Мейсоне. Яєчники всохли від усіх тих препаратів, що я приймала. І я хочу, щоб Джуді теж узяла в цьому участь. Вона хоче народити. Мейсоне, ти сказав, що як я тобі допоможу, ти… ти обіцяв дати сперму.

Павучі пальці Мейсона заворушилися, вказуючи на пах.

— То не соромся. Якщо там іще щось лишилося.