Ганнібал

Перед смертю ти ще побачиш моє обличчя.

Щиро твій,

Ганнібал Лектер, д. м. н.

P. S. Проте, Мейсоне, мене непокоїть, що ти стільки не проживеш. Тобі треба уникати нових штамів пневмонії. Ти дуже уразливий, бо лежачий (таким і лишишся). Я б порадив негайну вакцинацію разом із профілактичними щепленнями проти гепатиту А та Б. Не хотілося б передчасно тебе втратити.

Здавалося, Мейсон аж засапався, поки дочитав листа. Він витримав паузу, перечекав, вибрав момент і сказав щось Корделлові, проте Корделл його не розчув.

Асистент нахилився ближче й у віддяку отримав фонтан слини, коли Мейсон заговорив знову:

— Зв’яжи мене з Полом Крендлером. І зі Свинарем.

Розділ 44

Той самий гелікоптер, який щодня доставляв Мейсонові Верджеру іноземні газети, також доправив на ферму «Мускусний щур» помічника заступника Генерального прокурора Пола Крендлера.

Зловісна присутність Мейсона, темна кімната, повна механічних шипінь і зітхань, невпинний рух вугра — від усього цього Крендлеру й так було не по собі, а тут іще й довелося знов і знов передивлятися відео смерті Пацці.

Сім разів Крендлер бачив, як Віґґерти кружляють навколо Давида, як Пацці летить униз і як у нього вивалюються кишки. За сьомим разом Крендлер уже чекав, що й у Давида кишки випадуть.

Зрештою в гостьовому куточку Мейсонової кімнати ввімкнулось яскраве горішнє світло, яке запекло Крендлерові голову, заблищало на шкірі крізь ріденьке, коротко стрижене волосся.

Верджери знаються на свинстві як ніхто інший, тож Мейсон почав розмову з того, що хотів отримати Крендлер. Голос Мейсона долинав із темряви, речення відмірялися ритмом респіратора.

— Мені не треба знати… всю вашу програму… скільки на неї піде грошей?

Крендлер хотів переговорити з Мейсоном особисто, але в кімнаті вони були не самі. На тлі акваріумної підсвітки маячів чорний силует — широкоплечий, зі здоровенними м’язами. Крендлера бентежила думка про те, що їхню розмову може почути охоронець.

— А чи не могли б ми поговорити сам на сам? Ви не попросите його піти?

— Це моя сестра Марґо, — відповів Мейсон. — Вона може лишитися.

Марґо вийшла з темряви під свист своїх велосипедних бриджів.

— Ой, вибачте, — мовив Крендлер, підвівшись зі стільця.

— Привіт, — відповіла вона.

Замість того щоб потиснути простягнуту Крендлерову руку, Марґо взяла з вази на столі два волоські горіхи й, розчавивши їх із гучним хрускотом у кулаку, повернулася до акваріумного сяйва, де, вочевидь, і з’їла їх. Крендлер чув, як на підлогу сиплеться шкаралупа.