Ганнібал

— Три штати, у кожному — за численні умисні вбивства.

— Якщо його заарештують, то я хочу, щоб йому висунули обвинувачення від імені штату, — сказав Мейсон. — Не треба цієї маячні з викраданням, порушенням громадських прав чи перевезенням підозрюваного зі штату до штату. Я хочу, щоб він отримав довічне, хочу, щоб сидів у в’язниці штату, а не у федеральній тюрмі суворого режиму.

— Я маю знати чому?

— Тільки в тому випадку, якщо сам хочеш це почути. Такі штуки не підпадають під Акт про гуманний забій, — сказав Мейсон і загиготів.

Розмова його втомила. Він подав знак Марґо. Вона винесла на світло блокнот і стала зачитувати нотатки:

— Нам потрібне все, що потрапить вам у руки, і ми хочемо отримати цю інформацію до того, як її побачить Відділ поведінкової психології, нам потрібні звіти Відділу, щойно їх подаватимуть, і потрібні коди доступу до ПЗНЗ та Національного центру інформації про злочинність.

— Вам треба буде користуватися громадським телефоном щоразу, як ви заходитимете до ПЗНЗ, — відповів Крендлер, продовжуючи говорити в темряву, наче жінки в кімнаті не було. — Як ви це зробите?

— Я з цим упораюсь.

— Вона впорається, — прошепотів із темряви Мейсон. — Вона пише програми для тренажерів у різних спортивних залах. Це її маленький бізнес, щоб не доводилося просити гроші в братика.

— ФБР мають закриту систему, частково закодовану. Треба буде зареєструватися як гість і зробити це точно так, як я скажу, а ще завантажувати все на ноутбук, який запрограмують у міністерстві юстиції, — сказав Крендлер. — Якщо ПЗНЗ вщепить вам «кукі» для відстеження, то ноутбук скерує їх до міністерства. Придбайте швидкий ноутбук зі швидкісним модемом, за готівку й без посередників в оптовика, не робіть ніяких запитів на гарантійне обслуговування. А ще купіть zip-накопичувач. Не заходьте з ноутбука в Інтернет. Я візьму його на одну ніч і потім, коли все скінчиться, заберу. Триматиму вас у курсі. Окей, це все.

Крендлер підвівся й зібрав свої папери.

— Не зовсім усе, містере Крендлер… — сказав Мейсон. — У Лектера немає причин світитись. У нього стільки грошей, що він може вічно переховуватись.

— Звідки в нього гроші? — спитала Марґо.

— Мав у психіатричній практиці кількох дуже багатих і старих пацієнтів, — пояснив Крендлер. — Умовляв їх переписувати на нього гроші й акції, і в нього непогано виходило. Служба внутрішніх доходів США не змогла його відстежити. Тіла кількох меценатів ексгумували — перевірити, чи не було їх убито, — проте нічого не виявили. Аналіз на токсини дав негативний результат.

— Тож він не попадеться під час пограбування, гроші в нього є, — сказав Мейсон. — Нам треба його виманити. Як — будемо думати.

— Він дізнається, хто стоїть за подіями у Флоренції, — сказав Крендлер.

— Звісно, дізнається.

— І захоче до вас дістатися.

— Не певен, — відповів Мейсон. — Мій теперішній стан його задовольняє. Будемо думати, Крендлере.

Мейсон почав мугикати.