Темні таємниці

– Підключитися до пошуку Яни.

– Офіційно? Порушити справу за фактом зникнення?

– Спробую, – обіцяючи, знав, що нічого не вийде.

– Повірю тобі, – говорячи, знала, що іншого вибору не має.

– От і добре. Будемо на зв’язку. Спробуй хоч трошки розслабитися.

Ольга промовчала, знову повернулася до вікна.

Двері зачинилися за спиною.

Постояла так стовпом, намагаючись скласти докупи думки й розуміючи – нема чого складати. Нічого не думалося, в голові лиш гуло, наче у вулику. Зрештою, Чотар має рацію: треба розслабитися, хай би як складно це не було.

Скинувши мокасини, Ольга лягла на ліжко горілиць.

Навіть задрімала.

11

Із дрімоти вирвав телефонний дзвінок.

Глянула на дисплей – висвітився номер Бориса Заплави. Тихо вилаялася, але відповіла.

– Так, доброго ранку. Слухаю.

– Ольго Іванівно…

– Борисе, ми домовлялися.

– Так-так, вибачте… Ольго. Чуєте мене?

– Слухаю вас, – уже забула, якими занудами вони можуть бути.

– Я… Тобто, ми з Галиною дещо дізналися. Зовсім випадково. Точніше, не зовсім…

– Без різниці. Не плутайте мене. Кажіть, що там сталося. – Нічого особливого. На перший погляд. Але раптом допоможе.