– Потім через свою людину, Попеляка, почав зливати нам таксиста.
– Штефкове завдання – плутати сліди. Так випадково лягло, що ти саме на нього в Шацьку вийшов. Далі вже працювали за моїм планом.
– І щойно ти побачив, як Ольга постукалася в групу Харона, форсував події. Ви ж запанікували, хіба ні? Сам ось потроху щойно похвалився: тут буде дуже важлива персона. А напередодні таке… Тому нацькували небезпечну жінку на таксиста, знаючи – він із головою не дружить, пружинка якась клацне, поведеться. Потім, так собі думаю, планували злити й таксиста, аби всі трупи повісити на нього. Мої колишні колеги зробили б так із радістю. Хто слухатиме психа, коли він каже: це не я. Так?
– Кажу ж – давай до нас. Ніби сам плани розробляв.
– Нічого нового під сонцем. Ви не врахували одного, Хароне. Жінка виявилася не аж такою слабкою. У якому стані зараз таксист, поняття не маю. Тільки Ольга не дала себе вбити. І я дещо про тебе дізнався. За інших обставин, повторюся, діяв би не так. Усе продумав би, обмізкував. Але Ольга почула – її донька тут і помчала її рятувати. Чим порушила мої плани, та хай. Важливіше – порушила ваші.
– Ніхто нічого не порушив. У нас, Чотарю, усе за планом. Її доця – та трошки відтермінувала, змусила перенести операцію на добу. Та нічого, уже скоро почнемо. Навіть уявити собі не можеш, які перспективи матимемо відтепер.
– На які органи продасте Яну?
– Грубо.
– Зате правда.
Макар знову порухав плечима.
– Бачу, ти не маєш настрою домовлятися. Коли так, то сам думай-гадай.
Він цього разу не переступив через Вадима, обійшов лежачого.
– Ну, бувай.
– Стоп.
Гнатюк здивовано повернувся.
– Ти чого?
– Ольга…
– До чого тут твоя подружка? Після всього вона або головою поїде, або сама собі щось зробить. Із нею точно ні про що не добалакатися. Забудь про обох. Про себе дбай.
– Я про себе, – Чотар прокашлявся, у горлі мов пройшлися наждаком. – Ти б хазяйство показав. Раптом сподобається і погоджуся.
– Навіть та-ак, – протягнув Макар.
ebooksa