Темні таємниці

Седан почав відставати, й Ольга не стримала переможної посмішки. Усе ж вона зробила їх. Принаймні хотіла так думати й була в тому більш ніж упевнена. Дивувала відсутність інших машин на дорозі. Та, ніби відповідаючи, назустріч вирулила автівка, спокійно пройшла в протилежному напрямку. Поворот наближався.

Мовби нізвідки виринув білий пікап, порушуючи всі правила й рухаючись по діагоналі, через трасу, просто на «опель».

Чотар здригнувся.

Пікап загудів.

Ольга не мала виходу, крім як різко, не скидаючи швидкості, розвернути машину праворуч, уникаючи зіткнення в останню мить і зіскакуючи з траси на узбіччя. Вадим від такого маневру впустив телефон під ноги, не встигнувши ні з ким зв’язатися. Машина злетіла з рівної дороги, врізалася в ліс, й Ольга дивом змогла вирулити між деревами, не поцілувавши жодного стовбура, хоч мала для того всі шанси.

– Гальмуй! – ревонув Чотар.

Вона знала це й без зайвих порад. Втопила педаль до підлоги, та «опель» усе одно за інерцією розвернуло боком. Пікап зупинився на краю, із протилежного боку підкотив седан. Обидва стали так, аби показати – відступ заблоковано.

Дверцята обох машин прочинилися синхронно, мовби чоловіки, котрі виходили, навмисне репетирували появу кілька днів.

– Сиди тут! – звелів Вадим, підхоплюючи ковіньку й вибираючись із салону.

– Чотар!

– Сиди, кажу!

Він закульгав назустріч чотирьом кремезним, зовні однаковим незнайомцям. Один у русі виступив наперед, виймаючи на ходу пістолет із наплічної кобури, котру нічого не приховувало. Зброю носить відкрито – Ольга навіть думати не хотіла, що це означатиме для них.

Дійсно злякалася.

Не за Чотаря, навіть не за себе – за Яну.

Тепер нарешті чітко та ясно уявила доньку в схожій ситуації.

Слухатися не збиралася – сіпнула дверцята з наміром вийти. Рука чомусь не слухалася, зрадницьки тремтіла. Замість повторити спробу, Ольга мимоволі втиснулася спиною в крісло.

На її очах четвірка блискавично оточила Чотаря.

Він не встиг нічого ані сказати, ані зробити. Хтось із нападників усе одно потрапляв йому за спину.

Збили з ніг одним сильним і точним ударом.

Вадим ще падав, коли мовчазна команда посунула до «опеля», перелаштовуючись на ходу так, аби оточити машину.